30 років ГКЧП. Як провалився переворот у Союзі

Фото: Getty Images Танки в Москві в серпні 1991 року

19 серпня 1991 року в СРСР відбулася спроба державного перевороту, яка повністю провалилася.

  Рівно 30 років тому, в серпні 1991 року, змовники з ДКНС (ГКЧП) вирішили скинути президента СРСР Михайла Горбачова. У Комітет входили високопоставлені силовики, які ввели в Москву війська. На захист «Білого Дому» вийшли Борис Єльцин і його прихильники. У зіткненнях загинули троє, багато кого було поранено.   Спроба зберегти Радянський Союз зрештою остаточно розвалила країну.   Корреспондент.net згадує ті події.      Хто такі, що хотіли?   Серед путчистів були вищі керівники СРСР: віце-президент Геннадій Янаєв, голова Ради Міністрів Валентин Павлов, міністр оборони Дмитро Язов, голова МВС Борис Пуго, голова КДБ Володимир Крючков та ін. Номінальним лідером ДКНС був Янаєв, але більшість істориків називають його декоративною фігурою та вважають, що головним ініціатором змови був Крючков.   Згідно із трактуванням подій, яке є усталеним, учасники путчу спробували відсторонити від влади чинного президента СРСР Михайла Горбачова і ввести в деяких районах країни надзвичайний стан. Режим НС мав призупинити діяльність політичних партій та громадських рухів, заборонити проведення мітингів, походів, демонстрацій та страйків, встановити контроль над ЗМІ і впровадити інші заходи.   Державний комітет з надзвичайного стану в СРСР. Так назвали себе радянські лідери, які вирішили відсторонити від влади Горбачова. За мету, яку було заявлено, ДКНС бачив збереження Радянського Союзу і припинення реформ, які проводилися в країні. На думку учасників Комітету, перебудова і супровідні реформи вели до розпаду країни. Відомо, що 20 серпня 1991 року було визначено як дату підписання нового союзного договору між республіками СРСР. Замість Радянського Союзу мала з’явитися конфедерація під назвою Союз Суверенних Держав, не всі республіки СРСР планували до неї приєднатися.  

30 років ГКЧП. Як провалився переворот у Союзі

Getty Images     Є також версія, що одним з мотивів учасників ДКНС було побоювання за свої посади: в разі підписання нового союзного договору керівництво колишнього СРСР навряд чи могло залишитися при владі. Зокрема, Михайло Горбачов розповідав, що в липні 1991 року він домовився із президентом РРФСР Борисом Єльциним, що після підписання нового союзного договору буде радикально оновлено Кабінет Міністрів СРСР. За припущенням Горбачова, розмову записали співробітники КДБ — і про її зміст стало відомо членам ДКНС.   Путчисти за допомогою військової сили чіплялися за комунізм, народ же хотів змін. У Москві десятки тисяч осіб перегородили шлях танкам і так покінчили із владою КПРС.   Путч тільки прискорив парад суверенітетів і розпад Радянського Союзу.  

    Роль Горбачова і Єльцина   Початком своєї діяльності члени ДКНС обрали момент, коли президент СРСР був на відпочинку в Криму. 18 серпня майбутні путчисти приїхали на президентську дачу у Форос — щоб обговорити з Горбачовим введення надзвичайного стану в країні. Горбачов відповів відмовою. Після цього в резиденції було відключено весь зв’язок (учасники ДКНС у своїх спогадах це заперечують). Горбачова фактично замкнули у Форосі: дачу оточив Севастопольський полк прикордонних військ, президентські літак і вертоліт було заблоковано в аеропорту за розпорядженням начальника Штабу Військ ППО СРСР генерала Ігоря Мальцева. Після цього по телебаченню оголосили, що Горбачов хворий, тому влада в країні тимчасово переходить до віце-президента СРСР — Янаєва.   Є свідчення, відповідно до яких Михайло Горбачов знав про підготовку подій та навіть був за введення надзвичайного стану в СРСР. Борис Єльцин стверджував, що ще у Форосі Горбачов «все знав і чекав, хто переможе». Про підтримку, яку мав Горбачов напередодні путчу і в перші дні путчу, розповідали члени ДКНС. Але доказів причетності президента СРСР до путчу немає.   Борис Єльцин на той час був президентом РРФСР — найбільшої республіки в складі Радянського Союзу. Власне, керівництво Української РСР (включаючи російські відділення МВС, КДБ і інших органів влади) склало головну опозицію ДКНС. Путчисти, у свою чергу, спиралися на структури всесоюзного рівня: міністерства внутрішніх справ і оборони (зокрема армію), КДБ СРСР, ЦК КПРС (керівний орган Комуністичної Партії). Найпростіше буде описати серпневе протистояння як конфлікт між консервативним крилом керівництва СРСР і політичним керівництвом РРФСР на чолі з Єльциним.  

    Доля путчистів   З 22 по 29 серпня 1991 року членів ДКНС і деяких їхніх прихильників заарештували. Згодом запобіжний захід їм змінили на підписку про невиїзд. У квітні 1993 року почався судовий розгляд. У лютому 1994 року підсудних у справі ДКНС амністували за рішенням Держдуми. Глава МВС СРСР Борис Пуго наклав на себе руки в серпні 1991 року, він не став чекати арешту.   Єльцин помер. Горбачов у свої 90 років живе в підмосковному будинку, який передали йому із правом довічного користування.  

Джерело