Дії Путіна ведуть до розвалу Росії як імперії - Ігор Яковенко

Володимир Путін Фото: Getty images

Мета російського президента Володимира Путіна — поглинання України й Білорусі з подальшим утворенням «російського фашистського рейху». Однак захоплення територій сусідніх держав тільки виступить каталізатором третього розпаду Російської імперії, який стане болісним процесом, але він неминучий. Про це в ефірі програми «Всьо по бєспрєдєлу» з Оксаною Руно на Апостроф TV розповів російський журналіст ІГОР ЯКОВЕНКО.

— Чого хотів добитися Путін, говорячи, що українці й росіяни — це один народ?

— Я думаю, що мета Путіна — це створення такого російського фашистського рейху. Така ідея державотворчого народу, який не можна розмивати, лежала в основі нацистських законів 1935 року. Це основа нацистської ідеології.

Ідеології в Путіна немає, але в нього виникає ідеологічний продукт, і його недоноски він намагається народити. На більше його не вистачає, тому він і пише ці статті. Йому необхідно обгрунтувати свою головну ідею — проковтнути Україну й Білорусь. Коли він відповідав на питання про Радянський Союз, він сказав, що не варто його відроджувати, бо там є інші народи, які прийдуть і розмиють наш триєдиний державотворчий народ. Обгрунтування — єдиний державотворчий народ, це єдина етнічна сутність, яку він вигадав.

Він буде намагатися втілити свою ідею за першої ліпшої нагоди. А добра нагода буде тільки одна — якщо трапиться якесь різке ослаблення української державності, різке ослаблення української армії, і, якщо в цей момент Захід буде зайнятий чимось іншим. У цей момент Путін обов’язково нападе. Не раніше, але й не пізніше.

— Країни Центральної Азії йому не потрібні, він від них відхрестився. І це в умовах тотальної експансії Китаю — Далекий Схід, Забайкалля й не тільки. Там прощається навіть знесення пам’ятників Червоної армії. Це ж не випадково відбувається.

— Звичайно. Насправді, позиція Путіна приблизно така ж, як у Олександра Невського, який протистояв Заходу й натягував на шию своїм співвітчизникам орду. Ось приблизно таким же чином поводиться й Путін. Він дуже жорстко протистоїть НАТО, яке абсолютно не збирається захоплювати Росію. Уявити собі, що хоч один солдат НАТО перетне російський кордон, досить смішно. Йому нема чого там робити.

Але, з іншого боку, Путін оголює тил і натягує на себе східну частину своїх сусідів. Зокрема, відомо, що зараз відбулося в Афганістані, коли американці, які 20 років прикривали Росію від Талібану, пішли. Ось вони зараз пішли, і в Росії виявився голий зад перед Талібаном. І зараз Росія буде сьорбати. Нещодавно, наскільки я розумію, Талібан був запрошений у Москву. Братська терористична організація була запрошена в гості до іншої братської терористичної організації під назвою Міністерство закордонних справ Російської Федерації.

Насправді, це серйозна проблема, тому що Талібан — це наркотики, це дуже потужна терористична ідеологія. І це все через центрально-азійські республіки, де діє досить слабкий авторитарний режим, буде на Росію вихлюпуватися. Тому тут, насправді, серйозна загроза. Але Путін, як і Олександр Невський, зайнятий боротьбою з Заходом.

— А ніякого дисонансу не виникає? Верховний Суд Росії оголосив Талібан забороненою терористичною організацією у 2003 році. А вони тепер приїжджають на зустріч до Москви з обіцянкою не створювати проблеми Росії.

— Дисонанс виникає давно. У нас, наприклад, не вважаються терористичними організаціями Хезболла й ХАМАС не дивлячись на те, що вони є чистими терористами. Ну а Талібан визнаний терористами, але тим не менш, вони приймаються.

Насправді терористами в нас називають Навального і його структуру. Вони екстремісти, тому що борються з корупцією. А очевидно терористична організація, яка голови відрізає, і яка вбиває людей, бюджет якої на 60% складається з наркотрафіку — Талібан — це нормальна організація, з ними можна спілкуватися.

Власне кажучи, наркотрафік і російський МЗС — це дуже добре сумісні речі. Це насправді терористичні братські наркотичні організації. Наркобарони з МЗС і наркобарони з Талібану один одного розуміють, так що тут нічого дивного немає. Це споріднені душі.

— Це в якому сенсі «родинні наркотичні душі»?

— Був досить відомий епізод, коли з країнами Латинської Америки російські посольства організовували наркотрафік у Європу. Був досить серйозний скандал, і хоча вони намагалися пояснити, що це не вони, та було добре відомо, що структури МЗС РФ задіяні в наркотрафіку в Європу з Латинської Америки.

Крім усього іншого, оскільки російський МЗС давно перестав бути дипломатичним відомством, він в основному займається обслуговуванням військового відомства, то в загальному можна вважати, що це така терористична організація, яка покриває «ДНР/ЛНР», яка покриває окупацію Криму і в основному займається ось таким обслуговуванням.

— Путіна дуже часто порівнюють із Гітлером і Сталіним. Це найпопулярніші паралелі. Ви порівняли його з Олександром Невським. Якось підвищили його репутацію і статус, можна сказати?

— Розумієте, я зараз не про масштаб говорю. У Путіна масштаб менше, ніж у кожного з цих трьох діячів. Сталін і Гітлер — два найбільших лиходія в історії, напевно, усього людства.

Принципова різниця в чому полягає? Наприклад, у порівнянні з Гітлером — він прийшов до влади, маючи ідеологію, яку описав у своїй книзі «Майн Кампф». Путін не мав ні найменшого уявлення про те, що він збирається будувати, його цікавила виключно власна кишеня. Тому, коли він прийшов до влади, він начебто всерйоз із Клінтоном обговорював питання входження в НАТО, у нього були якісь плани. А потім він зрозумів, що для того, щоб утриматися при владі, потрібно ліквідувати демократію, ліквідувати ЗМІ. У цій конструкції йому, звичайно, місця в західному цивілізованому світі немає.

Гітлер прийшов до влади, маючи певний план дій. Сталін — те ж саме. Була комуністична ідеологія, яка була видозмінена під нагальні вимоги сталінської політики, але однаково був якийсь каркас. У Путіна взагалі ніякого плану не було, спочатку було тільки бажання втриматися при владі. А вже потім почалося формування цієї державної міфології, яка переросла в такий ідеологічний продукт нацистського російського рейху.

— Росія може бути демократичною? Або цю велику територію не можна тримати в кулаці, крім як авторитарно?

— Росія в цих межах демократичної бути не може. Насправді, тут дуже проста історія. Ми живемо в історичний період болісного третього розпаду Російської імперії. У лютому 1917 року відбувся перший етап розпаду, в 1991 році — другий етап розпаду. Зараз ми спостерігаємо процес, коли Росія підходить до третього етапу свого історичного розпаду. Це буде дуже поганий, дуже болісний процес для людей, які будуть жити на цій території. У тому числі, для таких людей як я. Це погана історія. Але це неминучий історичний процес. Імперії у 21 столітті не живуть, й імперія не може бути демократичною.

У той момент, коли стався другий період розпаду Російської імперії, було вікно можливостей. Дуже коротке — від 1990 року до середини 1994 року. У цей час можна було просунути якісь механізми, створити якісь інститути, які б протистояли формування цього імперського нацистського рейху, який ми зараз спостерігаємо. Це можна було зробити на початку 90-х років. Потім усе пішло за таким сценарієм, коли сьогоднішній стан став майже незворотним. Можливості протистояти цьому були мінімальні.

— Історично імперія розпадається, але Путін не просто намагається її склепати, він намагається відітнути шматки інших держав і приєднати. А це теж ускладнює процес життя імперії.

— Я думаю, що ці дії Путіна каталізують розпад. Ми говоримо про досить великий проміжок часу. Безумовно, бувають зустрічні процеси, які йдуть у зворотній бік. Так буває. Але загалом тенденція одна — це розпад імперій.

Володимир Путін міг абсолютно спокійно царювати, лежачи на боці, до кінця свого життя, якби не окупував Крим. Анексія півострова призвела до різкого загострення ситуації навколо нього й навколо Росії. Вона призвела до ізоляції, величезної кількості проблем. Я можу сказати, що, наприклад, Байден швидше за все не пішов би з Афганістану, якби не різке погіршення відносин. Це призвело до того, що американцям набридло прикривати російські тили, і вони пішли, залишивши Росію наодинці з Талібаном. Це маленький приклад того, як Путін своїми діями прискорює загибель імперії.

Говорячи строго з національного егоїзму, Росії зовсім не потрібний Крим. Росії зовсім не потрібний Донбас. І ця війна з Україною на рівному місці абсолютно ніяк не відображає національні інтереси Росії. У результаті, на рівному місці, намагаючись зміцнити імперію, Путін її своїми руками розвалює.

— Як же американці залишили Росію наодинці з Талібаном, якщо у РФ із ним так подружилися, що навіть зустрічають у Москві?

— Це ж не скасовує тої обставини, що Талібан є найбільшим нарковиробником на території Старого Світу. Це буде величезний потік героїну на територію, у тому числі, і РФ.

Те, що радикальна ісламістська ідеологія, яка породжує тероризм, буде так чи інакше вихлюпуватися на досить слабкі авторитарні режими країн Центральної Азії — Таджикистану й Киргизстану, у тому числі — і там будуть грона тероризму набухати з хорошими шансами прийти на територію Росії й ту її частину, яка населена мусульманськими народами, це ще одна проблема. Величезна кількість біженців, які, цілком ймовірно, хлинуть. Куди подітися тим людям, яких зараз будуть просто різати в Афганістані? Вони прийдуть у Таджикистан, у Киргизстан. І вони транзитом цілком можуть виявитися на території Росії. Це величезна кількість проблем: тероризм, наркотрафік, біженці. Це все буде відбуватися практично неминуче, тому для Росії Талібан — це зло не дивлячись на те, що вони з Лавровим у ясна цілуються.

— Яке суспільство побудував за 20 років Путін, враховуючи, що близько третини росіян пройшли в’язницю, є дані щодо алкоголізму й тих же самих наркотиків. Що він хотів побудувати, і що в нього вийшло?

— Ви знаєте, «що він хотів» — це окрема проблема. У нього не було якогось плану побудови суспільства, основна задача була — особисте збагачення. Поставити всюди своїх людей і красти, красти, красти. Для цього потрібно було в країні, як у магазині, вимкнути світло й у темряві красти. Для цього були ліквідовані незалежні засоби масової інформації, парламент, федералізація й так далі.

Путін взагалі досить малограмотна людина, погано освічена, і якогось плану в нього не було. У результаті вийшло відверте станове суспільство, коли діти міністрів стають банкірами у 20 років, мільярдерами — в 18 років. Це станове суспільство, у якому соціальні ліфти відсутні. Вони заблоковані. Це суспільство, у якому процвітає кумівство. А що стосується людей, які перебувають на дні, вони звідти вибратися не можуть. Їхня участь — та сама наркоманія й той алкоголізм, про яких ви сказали. Ми породили станове суспільство з погляду соціальної структури. І формується російський нацистський рейх із погляду духовного устрою.

— Чи не настане той момент, коли рейх почне пожирати сам себе? Тому що зовнішні цілі все одно закінчуються. Це заточенність на одного зовнішнього ворога. Європа, США, Україна, Балтія — усі вороги.

— Ви знаєте, історія вчить, що фашистські режими такого типу, як путінський, руйнуються з двох причин. Або це зовнішня воєнна поразка, як це було з гітлерівським режимом та з режимом Муссоліні. Або це відбувається в результаті смерті диктатора, як це було у випадку Салазара. Два варіанти, третього варіанту історія поки не знає.

Насправді, режим досить стійкий, у нього високий рівень міцності. Звичайно, в історії Росії величезну роль грає випадковість. Росія завжди линяє у два дні, у крайньому випадку — у три. Це відбувалося і 17-му році, і в 91-му. Завжди ці фатальні 2–3 дні. Але об’єктивних передумов для цього немає, це треба визнати. Тому люди, які, як я, відносять себе до радикальних противників путінського режиму, повинні розраховувати на довгу дистанцію. Ми розуміємо, що нам доведеться існувати та працювати в умовах цього тоталітарного фашистського режиму. При чому ця фашистська туманність весь час згущається.

— Я не дуже згодна з тим, що Путін дурний, неосвічений і безтурботний. Людина, яка вибудувала таку жорстоку вертикаль, повинна володіти певним якостями.

— Дозвольте заперечити. Є стара історія. Старенька вчителька зустрічає свого учня: «Петя Іванов, як живеш? — Я підприємець і мільйонер. — А чим ти займаєшся? — Та я банкір. — Як же так? У тебе ж з арифметики завжди була двійка, чим же ти займаєшся? — Ну я по два купую, по чотири продаю. На ці два відсотки й живу».

Розумієте, ми в 90-і роки зустрічали величезну кількість абсолютно неосвічених людей, досить дурних, які володіли вміннями займатися рекетом, певною жорсткістю, підлістю, хитрістю. Умінням у цій ситуації розчавити супротивника. Вони вибудовували систему, але це не означає, що вони були розумні або освічені. Зовсім ні. Просто вони в цій системі опинялися конкурентоспроможними, тому що ця система не передбачає ні розуму, ні освіти. А взагалі так, він виявився на місці в тій системі, яка не вимагає ні розуму, ні освіти. Ось про що мова.

Джерело