Хто і чому гальмує розслідування пожежі на базі БРСМ

Ліквідація пожежі на нафтобазі «БРСМ-нафта» в селі Крячки Київської області, 9 червня 2015 року Фото: УНІАН

Про пожежу на нафтобазі групи «БРСМ» у червні 2015 року багато хто знає, адже двотижневе бензинове багаття в околицях Києва було складно оминути увагою. Об’єкт у Васильківському районі був у топі новин, й завдячуючи керівництву різних відомств, що повсякчас роздавали інтерв’ю журналістам, обіцяли розібратися з причинами аварії і притягнути винних до відповідальності. Про те, чому гальмується розслідування цієї НП, а також чому влада ігнорує права пожежників і сімей загиблих, розповідає адвокат Олександр Мірошник.

Загибель та травмування пожежників, прямі збитки для держави та загрози техногенно-екологічного характеру в регіоні – плоди менеджменту власників мережі «Побутрембудматеріали» (парасольковий бренд холдингу, власниками якого є бізнесмен та колишній міністр, які наразі не проживають в Україні – Андрій Біба та Едуард Ставицький).

Нагадаю, після початку пожежі розпорядженням КМУ № 583 від 9 червня 2015 року була створена спеціальна Урядова комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, результати роботи якої оформлені Звітом, затвердженим у жовтні 2015 року. Також під егідою Державної служби праці України створювалась міжвідомча комісія, яка провела спеціальне розслідування по факту аварії (пожежі) на нафтобазі та причин нещасних випадків (загибелі і травмуванні людей), за результатами якої було затверджено Акт Н-5 від 19 листопада 2015 року. Офіційними документами були встановлені системні порушення правил безпеки при експлуатації нафтобази комерційними структурами бренду «БРСМ».

В Акті Н-5 спеціального розслідування детально описано фактичні обставини початку пожежі. Спалах вогню відбувся під час процесу виробництва бензинового фальсифікату шляхом змішування бензину А-92 з хімічними реактивами. Незважаючи на велике полум’я та каліцтва працівників (двоє загинуло) керівництво ТОВ «Парком Транс» і ТОВ «Укртрансоїл-2009» (користувачі нафтобази) ще близько години замовчували інцидент, намагаючись самотужки здійснити гасіння.

Далі під час роботи Урядової комісії з’ясувалося, що подібні порушення правил безпеки існували на всіх нафтобазах бренду «БРСМ» в Україні і на всіх цих нафтобазах були вилучені кустарні електроагрегати для виготовлення сумішевих бензинів. При цьому керівники структур «БРСМ» стверджували, що електроагрегати використовуються для відкачування води з резервуарів після дощу, однак експертними дослідженнями доведено наявність нафто і хімкомпонентів в гумових шлангах, приєднаних до цих агрегатів (тобто доведено, що насправді вони використовувалися для виготовлення фальсифікатів).

Також зусиллями Урядової комісієї з’ясувалося, що при будівництві нових споруд жодних дозвільних документів не було. Перелік порушень вражав, ось деякі з них: будівельні роботи здійснені без дозволів, безпекові документи не оформлювалися, використане при будівництві технологічне обладнання, устаткування і конструкції, трубопроводи, арматура, пускорегулююча апаратура не відповідали технічним регламентам. І головне, побудована нафтобаза у порушення вимог ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в експлуатацію не здавалась і функціонувала як системний самочинно побудований об’єкт. (!)

За документами Урядової комісії та Акту Н-5 проведення спеціального розслідування нещасних випадків (аварій), що сталися, складеного 19.11.2015 року спеціальною комісією Державної служби України з питань праці, фіксується, що експлуатацію нафтобази у зазначеному небезпечному форматі здійснювали: безпосередньо власник ТОВ «Побутрембудматеріали», а також ТОВ «Парком Транс», ТОВ «Укртрансоїл-2009», ТОВ «БРСМ-Нафта».

Із звіту Урядової комісії відомо наступне, що саме гасіння було ускладнене ущільненим розміщенням резервуарів, що означало неможливість швидкого подолання наслідків займання. Більш того, у звіті відзначено, що існувала реальна загроза детонації військового складу з авіаракетами, що знаходився в 50 м від нафтобази і цьому запобігли дії пожежників. При цьому, підкреслювалось, що у випадку детонації створювався вогняний смерч, шириною 500 м і довжиною 20 км, який міг знищити кілька населених пунктів, включаючи Васильків. Тому можна без перебільшення стверджувати, що пожежники – герої і рятівники десятків тисяч життів.

Далі реакція держави закінчилася на оформленні зазначених вище документів. Як адвокат, що вже сьомий рік веде цю справу від імені родин загиблих та травмованих пожежників, відзначу, що конкретні організаційні і економічні заходи по усуненню причин та умов, що сприяли виникненню цієї ситуації та подоланню наслідків, фактично не вживались і не вжиті до цього часу.

Двозначною виглядала і позиція правоохоронних структур. Здавалося б після Революції Гідності та чітко вираженою незгодою українців з підходами «криміналу» у владі, мало б початися оздоровлення правоохоронної системи та приведення її у відповідність з конституційними засадами. Проте, розслідування, яке проводилось ГСУ Національної поліції України під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України, проявило заангажованість у справі «БРСМ». Якщо на початку розслідування у кримінальному провадженні були визнані потерпілими всі постраждалі внаслідок пожежі особи (члени сімей загиблих працівників структур «БРСМ», постраждалі працівники структур «БРСМ», члени сімей загиблих пожежників, постраждалі пожежники), то через півроку з числа потерпілих і цивільних позивачів були виключені всі постраждалі пожежники та члени родин загиблих пожежників.

У підготовчому судовому засіданні 20 липня 2016 року, я та мій колега – адвокат Лупейко О.В. (в минулому фаховий слідчий в особливо важливих справах органів прокуратури та прокурор) заявили клопотання про допуск постраждалих пожежників та членів сімей загиблих пожежників до участі у судовому провадженні у якості потерпілих та цивільних позивачів, оскільки такий статус за ними досудовим слідством спочатку офіційно визнавався.

Далі відмовляючи в задоволенні клопотання, суд послався на склад учасників, визначений у обвинувальному акті стороною обвинувачення та на позицію прокурора у процесі, котрий повідомив про виділення в окреме проводження матеріалів за фактом вчинення керівництвом служб ДСНС України кримінальних правопорушень по організації гасіння пожежі (ст. 367 ч. 2 КК України).

При цьому прокурором відзначалось, що постраждалі пожежники та члени сімей загиблих пожежників фігурують у якості потерпілих саме у цьому виділеному провадженні. Питання статусу цивільних позивачів і позови, що пред’являлись до структур «БРСМ», як власників джерел підвищеної небезпеки, взагалі було замовчано. Для нас як сторони захисту стало очевидним, що реалізується далекоглядна продумана штучна технологія, щоб не дати притягнути до кримінальної відповідальності власників структур «БРСМ» – Едуарда Ставицького та Андрія Бібу, котрі знали про системні порушення правил безпеки на нафтобазі під містом Васильків, заохочували їх та покривали з метою максимізації прибутку. Потім у цю «гру» включився і Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Нагадаю, під час гасіння палаючої нафтобази загинули: молодший сержант служби цивільного захисту Басовський Антон Олександрович (1990 р.н.), пожежний поїзду станції Козятин Шевчук Євгеній Леонідович (1994 р.н.), капітан служби цивільного захисту Тарасенко Андрій Миколайович (1983 р.н.), майор служби цивільного захисту Глазков Максим Олегович (1977 р.н.). На той час двадцяти однорічний пожежник Шевчук Євгеній згорів на очах у свого батька Шевчука Леоніда Івановича, працівника Відокремленого підрозділу Козятинського загону Відомчої воєнізованої охорони Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна Залізниця». Тоді ж було важко травмовані шестеро рятівників, які отримали важкі термічні опіки та стали інвалідами.

Вважаю, що органами досудового розслідування вчинювалися спроби незаконно зупинити досудове розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні з надуманих підстав. Проте, ухвалою Печерського районного суду міста Києва постанова слідчого ГСУ Національної поліції України Онуфрієнка Д.А. про зупинення досудового розслідування була скасована як незаконна. Тим не менше постанова про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні на адресу жодного з потерпілих так і не надійшла. На наші заяви про виконання вимог ст.290 КПК України та відкриття матеріалів кримінального провадження потерпілим, прокурор надавав беззмістовні відписки, а слідчий взагалі не відповідав. А про закінчення досудового розслідування потерпілі довідалися з сайту Генеральної прокуратури.

Про що це свідчить? Схоже, що бездіяльність процесуального керівника та слідчого, що грубо порушували ст.21, ст. 282 та ч.7 ст.290 КПК України – не випадкова. Всі обставини свідчать про незаконну корупційну зацікавленість прокурора та слідчого у тому, щоб не допустити потерпілих до кримінального провадження і заблокувати доступ до правосуддя.

При безпосередньому спілкуванні у залі суду, неозброєним оком була помітне «партнерство» між так званим державним обвинуваченням та адвокатами «БРСМ-нафта». Більше того, молодий прокурор Шевчук….спростив собі задачу, назвавши винними в трагічних наслідках самих пожежників. Тобто в стінах Генпрокуратури не цуралися логічних прийомів НКВС.

Щоб вийти з замкнутого кола «коаліції» прокурорів і структур «БРСМ», ми проводили роботу по відшкодування моральної шкоди. І у 2019 році в Обухівському районному суді ми змогли відстояти право травмованих і родин пожежників, що загинули – на 100 млн гривень у якості компенсації. В той час як у Васильківському суді, вже третій суддя – пані Кравченко Л.М. (до цього були Степаненко В.В. та Грибанова Ю.Л.) не може винести рішення, щоб допустити в процес пожежників у якості постраждалих на стадії обвинувального акту.

Наразі зусилля нашої групи правозахисників сконцентровані на доведенні справи до фіналу – виплат компенсації для родин загиблих і травмованих, та оцінка соціально-екологічних ризиків території через забруднення продуктами горіння. Компанія «БРСМ» всіляко ухиляється від цього, але ми не здаємося. Адже пройдений складний шлях судової боротьби і правда на нашій стороні. Якщо ж компанія, знаходить кошти на спонсорство футбольних клубів та інші івенти, і до сих пір не визнає свою провину за людські втрати, то це лише свідчить про їх моральну-правову деградацію, і необхідність проведення подальшої активної роботи громадянським суспільством.

Джерело