Як прискорити зростання економіки України - рецепт віце-прем'єра Любченка

Олексій Любченко Фото: tax.gov.ua

Нещодавно призначений віце-прем’єр з економічних питань Олексій Любченко запропонував низку заходів, які, на його думку, мають прискорити зростання національної економіки та зробити Україну більш привабливою для іноземних інвесторів. Втім, за загальними фразами чиновника криються дуже небезпечні речі, які можуть відкинути країну у «лихі 90-ті».

В травні 2021 року Верховна Рада призначила першим віце-прем’єром – міністром економіки Олексія Любченка. До цього – с квітня 2020 року – він очолював Державну податкову службу.

Поява в уряді віце-прем’єр-міністра з питань економічної політики, під якого спеціально була створена відповідна посада, посилила увагу до еволюції державної політики в економічній сфері.

Новий член уряду досить швидко після призначення спантеличив експертну спільноту, заявивши про розробку міжгалузевих балансів для України. Адже відомо, що міжгалузеві баланси системно складає Державна служба статистики в рамках статистики національних рахунків на щорічних засадах.

Проте першою системною заявою високопоставленого урядовця стала програмна стаття «Ключові завдання для економічного зростання України» у виданні LB.ua про пріоритети економічної політики. Стаття дуже схожа на маніфест економічної політики, адже вона містить дуже потужні заяви щодо бажаного автором економічного курсу.

Просто надрукувати гроші

Олексій Любченко починає з доволі очевидного визнання проблеми інвестиційної непривабливості України яка гальмує економічний розвиток. Проте надалі замість вирішення саме цієї ключової проблеми, підкладається зовсім інший і бажаний багатьом чиновникам рецепт – м’яка фіскальна та м‘яка монетарна політика. Кажучи простою мовою, йдеться просто про друк грошей у інвестиційно непривабливому середовищі. Рецепт простий, але це саме той випадок, коли простота гірша за крадіжку.

«Просто надрукувати гроші та влити їх в економіку, — це найбільш токсичний варіант», — каже «Апострофу» експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян.

За його словами, за умов відсутності реального економічного зростання грошова емісія призведе до прискорення інфляції: «Ми бачимо, як вона вже зараз розганяється, а якщо до цього ще підключити верстат, то ціни просто злетять».

З ним погоджується інвестиційний банкір і фінансовий аналітик Сергій Фурса.

«Так чи інакше, це — та сама продуктивна емісія: давайте друкувати гроші, щоб було зростання», — заявив він у коментарі виданню.

Варто зазначити, що фіскальна політика є передусім сферою відповідальності Міністерства фінансів, а монетарна політика взагалі є самостійним мандатом Національного банку України (НБУ), про відсутність політичного втручання у діяльність якого у нас так люблять говорити.

«НБУ сам має вирішити, що і як друкувати, і куди ці потоки спрямовувати», — каже Єгор Киян.

Отже, коли посадовець рівня заступника голови уряду дозволяє собі подібні заяви, він фактично узурпує повноваження інших інституцій і підриває довіру до їхнього авторитету.

Зростання боргу та інфляції

Економічний віце-прем’єр також пропонує зберігати у державних фінансах первинний дефіцит, аж допоки не з’являться «стійкі темпи економічного зростання на рівні 4-5%». Проте первинний дефіцит означає, що загальний дефіцит державних фінансів є більшим за видатки на обслуговування державного боргу.

З одного боку, невеликий бюджетний дефіцит не є чимось жахливим, особливо, якщо кошти спрямовуються на проекти, які в майбутньому принесуть значні дивіденди (і, за замовчуванням, перекриють цей дефіцит).

«Але, якщо дефіцит викликаний проїданням, і держава витрачає гроші на затикання дірок, тоді буде тільки збільшення боргового потенціалу. І, коли прийде час борги повертати, їх просто не буде звідки повертати», — попереджає Єгор Киян.

Тобто, на відміну від тенденцій минулих років, Олексій Любченко пропонує нарощувати боргове навантаження на платників податків України та фінансувати внутрішній попит за рахунок наступних поколінь, яким потім ці борги повертати (вже сьогодні на обслуговування державного боргу направляється половина всіх державних видатків — в 2021 році це 600 мільярдів гривень з 1,3 трильйона гривен всіх видатків бюджету поточного року).

Це — дуже «цікава» стратегія для наших дітей, особливо зважаючи на демографічні перспективи України.

У звичних всім показниках це означатиме, що Україна буде мати дефіцит державних фінансів на рівні 4% ВВП та більше. Така пропозиція прямо суперечить щойно ухваленій бюджетній резолюції, де чітко зазначено намір скорочувати дефіцит державних фінансів до 3% ВВП та менше. Тобто пан Любченко пропонує повністю перекреслити цю стратегію, яка схвалена урядом та є частиною плану підтримки макрофінансової стабільності в Україні.

При цьому він чомусь не говорить про збільшення ефективності державних фінансів, хоча ця тема має бути близька йому як вчорашньому податківцю. Кожного тижня в Україні лунають скандали про контрабанду, ухилення від сплати податків та корупцію у великих розмірах, проте замість вирішення цих проблем, заступник голови уряду пропонує додатково запозичити у наступних поколінь або просто надрукувати грошей, як у 1990-ті роки, на якісь загадкові проекти, які пан віце-прем’єр-міністр ще має згодом оголосити.

Це такі собі «точки зростання», про які вже колись йшлося, каже Сергій Фурса: «Створюється враження, що з нафталіну витягнули уряд Азарова і почали озвучувати їх меседжі. Але це — ті методи, які не працюють».

За його словами, так зване цільове використання грошей — це корупція, відповідно, неефективне використання коштів. Крім того, це призведе до ще більшого прискорення інфляції і зростання боргового навантаження.

Назад у «лихі 90-ті»

Особливої уваги заслуговує пропозиція «цільового рефінансування банківських позик». Це фактично означає, що НБУ має друкувати гроші для певних проектів.

Такі експерименти в Україні були в 1990-ті роки, і ми їх пам’ятаємо через гіперінфляцію, до якої вони призводили. Дуже легко спрогнозувати, що станеться, коли ініціатори таких проектів отримають доступ до фактично необмеженого джерела коштів, де ключовим у кредитній процедурі буде вже не оцінка ризик-комітетів, а політичне рішення. Можна, наприклад, пригадати недавні багатомільярдні списання проблемних кредитів у державних банках, виданих до 2014 року за таким принципом.

Олексій Любченко також зазначає у якості пріоритетів «здоровий протекціонізм у сферах, як пов’язані з переробкою сировинної продукції, що добувається чи виробляється в Україні».

У таких чутливих речах дуже важлива конкретика. Україна є членом Світової організації торгівлі (СОТ) та учасником багатьох торгівельних угод, і будь-яка така заява без конкретики викликає стурбованість щодо порушення міжнародних зобов’язань. Чи пропонує віце-прем’єр обмежити експорт залізорудної сировини з України? Адже це найбільший приклад української сировини в зовнішній торгівлі. Якщо ні, то про яку саме сировину йдеться?

Крім цього, протекціонізм, як правило, має корупційну складову, та й, в принципі, він є шкідливим для економіки, відзначає Сергій Фурса.

Що робити

Ну і, нарешті, про те, з чого починається стаття пана Любченка – проблема інвестиційної непривабливості української економіки. А ось тут програмна стаття віце-прем’єра уникає конкретних рецептів, обмежуючись загальними словами про посилення захисту прав інвесторів і дерегуляцію.

Але саме за цими напрямами українці (та потенційні іноземні інвестори) зачекалися економічних реформ. Саме тому, можливо, економічному відомству, яке очолює Олексій Любченко, варто було б зосередитись на покращенні інвестиційно-ділового середовища, а не на чужій функції друкування грошей? Адже в сферах захисту інвесторів і дерегуляції справ дуже багато, і на них дійсно можна побудувати більш успішну країну.

Економіка – це наука про ефективне використання обмеженої кількості ресурсів. Коли міністр економіки замість чіткої стратегії підвищення ефективності пропонує запозичити та надрукувати більше грошей, – то є поганий старт.

Джерело