Німеччина після Меркель - чого чекати Україні від виборів до Бундестагу

Фото: ussi.org.ua

26 вересня у Німеччині відбудуться вибори до федерального парламенту — Бундестагу. Головною особливістю буде те, що свою кандидатуру на посаду канцлера не буде висувати Ангела Меркель, яка обіймала цей пост з осені 2005 року. Старі німецькі політики, які можуть прийти на зміну Меркель, неодноразово демонстрували свою неефективність, а «Зелені» хоч і видаються перспективними, але у них мало досвіду. Якими будуть вибори у Німеччині і який розклад може бути вигідний Україні, в інтерв’ю «Апострофу» розповів німецький політолог, професор Боннського університету АНДРЕАС ХАЙНЕМАНН-ГРЮДЕР.

— Недавно канцлер Німеччини Ангела Меркель зустрілася з хазяїном Кремля Володимиром Путіним і українським президентом Володимиром Зеленським. На вашу думку, чи були ці візити успішними?

— Меркель не може закінчити свої справи щодо російсько-українських відносин, оскільки Путін не рухається зі своїх позицій, а канцлерка намагається грати роль посередника. Є факти, щодо яких жодна сторона не хоче змінити свою точку зору – серед них анексія Криму, де-факто інтеграція Донбасу до РФ, будівництво «Північного потоку-2», яке іде без особливої напруги на фоні закінчення американських санкцій щодо цього трубопроводу.

Меркель приїхала до Путіна з порожніми руками, тому що вона рано піддалася тиску лобістів газової промисловості. Вона запропонувала нову зустріч у «Нормандському форматі». На зустрічі може покращитися modus vivendi (спосіб співіснувати з різними поглядами на певний конфлікт, — «Апостроф») щодо Донбасу, але питання статусу цієї території не буде обговорюватися.

Як би там не було, всі сторони зіткнулися з фактом, что баланс сил можуть змінити лише три фактори: позбавлення залежності від російського газу якомога швидше; перетворення України на більш привабливу країну, альтернативну російському плутократичному та автократичному режиму; надання Україні можливості захищати себе для стримування майбутньої російської агресії.

З усієї цієї ситуації витікає, що найкраще для України буде, якщо німецький уряд очолить партія «Зелених», але маржа визначення переможця дуже тонка для всіх трьох партій, які беруть участь у гонці за місце канцлера (йдеться про Соціал-демократичну партію Німеччини, ХДС/ХСС та «Зелених», — «Апостроф»).

— Приїзд в Україну відбувся 22 серпня — перед зустріччю Зеленського з Байденом у Білому домі. Чи хоче вона повпливати на Зеленського і переконати його погодитися з американсько-німецьким рішенням щодо «Північного потоку-2»?

— У мене через всю цю ситуацію виникає кілька питань, над якими треба ще порефлексувати і пошукати відповіді. Чи здатна Меркель поставити умову, що «Північний потік -2» буде функціонувати, якщо Росія зобов’яжеться в подальшому використовувати газогони, які ідуть територією України? Чи здатна Меркель запропонувати щось суттєве як Зеленському, так і Байдену? Байден поступився «Північним потоком-2», але Меркель має щось запропонувати у відповідь: чи готова вона і здатна натомість підштовхнути Путіна до поступок на будь-якому із фронтів? Переговірна лінія Меркель із самого початку була слабкою, бо вона використовувала аргументи за «Північний потік-2», які навів Герхард Шрьодер (колишній канцлер Німеччини, чинний голова Ради директорів «Роснефть», — «Апостроф»).

Меркель іде з посади канцлера, і її вже сприймають як кульгаву качку. Вона лобіювала «Північний потік-2» і скасувати результати таких своїх дій вона не може. Тому шанси, що її слова можуть мати якийсь вплив на дії Путіна, малі. Історія показує, що спроби внести зміни в останній момент зазвичай завершуються невдачами.

— Християнсько-демократичний союз, Соціал-демократи та «Зелені/Союз 90» видаються головними конкурентами на виборах до Бундестагу. Які головні «лінії розлому» між ними, в чому їх ключові відмінності? Як вони ставляться до емігрантів, змін клімату, відносин із США та Росією?

— Проблема цих трьох партій полягає в тому, що коли мова йде про голосування за внутрішньополітичні питання, то різниця між ними не чітка. До сьогоднішнього дня виборча кампанія підозріло позбавлена будь-якого суттєвого змісту, а особисті «подвиги» кандидатів грають більшу роль, ніж їх політичні програми.

«Зелені» більш відкриті до мігрантів і просувають більш радикальну політику стосовно клімату. Але як би там не було, всі три партії боряться за один і той же електорат – доволі заможний середній клас і «блакитні комірці», які отримують хорошу зарплату.

США не є суперечливим питанням, а ось Росія є. Соціал-демократи традиційно виступають за «умиротворення» Путіна, не в останню чергу через те, що колишні голови цієї «партії працівників» — Герхард Шрьодер, Зігмар Габрієль та Маттіас Платцек — полюбляють заробляти гроші на німецькому великому бізнесі, пов’язаному з Росією. ХДС розділені стосовно ставлення до Росії, а у «Зелених» позиція — принципово антиросійська.

— Читав у ЗМІ прізвища ймовірних наступників Меркель — це лідер християн-демократів Армін Лашет, Олаф Шольц із соціал-демократів чи лідерка «Зелених» Анналена Бербок. Що ви можете сказати про них?

— Лашет – досвідчений очільник Північного Рейну-Вестфалії, найбільшого регіону в Німеччині. Він уміє іти на компроміси, але хоч показав себе як непоганий кризовий менеджер, має мало досвіду в міжнародних відносинах і низьку підтримку серед своїх соратників із обох християнсько-демократичних партій — одна із них, Християнсько-соціальний союз, нагадаю, існує лише в Баварії.

Соціал-демократ Шольц має великий досвід роботи у федеральних міністерствах, зараз він займає посаду міністра фінансів. Але його партія із лівим ухилом теж не дає йому сильної підтримки – недавно партійці відмовилися обрати Шольца за свого голову. Також він не має досвіду участі в федеральних електоральних кампаніях і за ним тягнеться багато скандалів з часу, коли він займав посаду «боса» інституцій, які наглядають за фінансами, — Шольц любить перекладати провину на інших. Але він дещо укріпив свої позиції під час пандемії «корони» через те, що роздавав значні суми великому і середньому бізнесу.

«Зелена» Бербок – амбітна і красномовна, може наробити «зеленого» «кіпішу», яким відомі її соратники. Але у неї нема досвіду державної служби чи роботи в уряді геть зовсім.

Якщо говорити про перспективи, то Шольц видається найбільш кваліфікованим наступником Ангели Меркель. Але всі троє плутають участь у телевізійних ток-шоу із реальним політичним лідерством.

— Якби там не було, «Зелені» видаються більш про-лівою партією…

— Вони лише в кількох питаннях «ліві». «Зелені» представляють добре освічених забезпечених міських виборців із пост-матеріалистичними турботами, мораль яких часто заснована на пацифістських ідеях протестантизму чи пост-колоніальної католицької церкви.

ХДС та соціал-демократи, натомість, досі турбуються про матеріальні інтереси своїх виборців. Коаліція між «Зеленими» та «соціал-демократами» уже успішно працює в кількох федеральних землях, таких як Гессен і Баден-Вюртемберґ і раніше — у Гамбургу. Але зараз обидві партії втратили позиції в опитуваннях.

— У вересні у виборах до Бундестагу ідуть 44 малі партії. Яка там взагалі ситуація?

— Схоже, що ліберали можуть повернутися. Права «Альтернатива для Німеччини» (AfD) втратила певну підтримку через нехлюйське ставлення до коронавірусу – люди очікували на уряд, який працює, а не продукує слогани. Колишня комуністична партія DieLinke погрузла у внутрішній смуті. AfD чи DieLinke навряд вплинуть сильно на перегони. Є п’ятивідсотковий бар’єр, і якщо вони його не пройдуть, голоси, віддані за них, будуть розподілені між партіями, які цей бар’єр пройдуть.

— Як вплинули недавні паводки в Німеччини на передвиборчу кампанію?

— Паводки стали сильним аргументом для «Зелених» і показали мізерне уміння бути кризовим менеджером у Арміна Лашета.

— А що AfD?

— Постраждалі від паводків розраховують на якусь відчутну допомогу, а не на слогани.

— Зрозуміло. Як ви вважаєте, як проголосують близько 10 мільйонів турків у Німеччині?

— Турецькі іммігранти з німецькими паспортами традиційно голосують за соціал-демократів.

— А інші діаспори?

— Наприклад, старше покоління із російськомовних спільнот часто схиляється до правих AfD.

— Ангела Меркель продовжує просувати ідею зустрічі ЄС та президента Росії Володимира Путіна, хоча європейські країни уже відмовилися від такого саміту ще в червні. Чому канцлеру так хочеться зустрітися із лідером Кремля?

— Меркель полишає офіс, маючи незавершену справу – конфлікт на сході України. Тривалий час Меркель була воротарем у російсько-українському конфлікті, закликала обидві сторони бути стриманими, вона сприяла бюрократичному контролю за конфліктом низької ефективності на Донбасі. Але варто визнати, що хоча Меркель і була видатним антикризовим менеджером, їй ніколи не вдавалося розробляти порядок денний на стратегічний термін. Як тільки «справа доходила до бійки», вона починала відстоювати інтереси великого німецького бізнесу – і ситуація з «Північним потоком-2» стала завершальною деталлю у загальній картині її канцлерства. Тепер же Меркель не хоче, аби після неї Байден став установлювати порядок денний. От і намагається домовлятися в останній момент.

Макрон, який також займався конфліктом на Донбасі, просуває в свою чергу французькі бізнесові інтереси, але любить ще все прикрашати «кучерявими» словечками. Але якщо після Макрона може прийти Марін Ле Пен (права французька політикиня, яку звинувачували в отримуванні грошей із Росії, — «Апостроф»), то після Меркель може прийти коаліція із «Зеленими», які будуть мати право вето проти проросійської політики. Тож від спадку російської політики Меркель и Макрона можна буде позбутися, але цей процес відбуватиметься з різних кінців.

— Видається, що Німеччина фактично монополізувала владу в ЄС. Ситуація після виборів зміниться? Чи скористаються інші країни з політичної нестабільності після Меркель, аби захопити лідерські позиції?

— Німеччина не монополізувала ЄС, вона забезпечувала те, що напружені переговори продовжувалися. Меркель змогла у більшості випадків зробити так, аби ніхто не полишив кімнату переговорів передчасно – окрім Британії, але, як, думаю, в майбутньому скажуть історики, той процес, певно, був значно вище можливостей ЄС.

Тепер всі будуть дивитися, які позиції займе наступний канцлер. До Лашета чи Шольца, ймовірно, будуть ставитися серйозно. Участь у виборах Бербок зараз видається феноменом впливу телебачення та соціальних медіа.

— «Стара» і «нова» Європи – як тепер будуть розвиватися їх стосунки? Країни Балтії та Польща часто невдоволені діями Німеччини. Як може змінитися ситуація після виборів до Бундестагу?

— «Зелені» будуть приділяти більше уваги проблемам безпеки «нової» Європи, але вони також відверто і критично ставляться до неліберальної партії PiS у Польщі. Ні християнські демократи, ні соціал -демократи, швидше за все, не змінять курс Меркель стосовно східноєвропейських країн — членів ЄС. «Зелені» зможуть змінити ситуацію, якщо отримають міністерство закордонних справ Німеччини, яке протягом останніх двадцяти років глибоко «маринували» в політиці умиротворення соціал-демократи. Але не слід переоцінювати витривалість «Зелених» — коли «зелений» Йошка Фішер став міністром закордонних справ у 1998 році, він швидко перетворився на «реаліста», скоріше коментуючи політику, аніж формуючи її. Нам ще належить подивитися, чи мають «зелені» політики дійсно гучний голос, чи вони просто люблять кричати.

— І все ж. Підсумовуючи нашу розмову. Який найбільш реалістичний сценарій виборів у Німеччині? Хто переможе? І яким буде результат у зовнішній та внутрішній політиці?

— Найімовірніший результат — ХДС є найсильнішою партією і саме вона сформує уряд з Партією зелених. У випадку, якщо обидва не матимуть достатньо голосів для формування уряду, соціал-демократи чи ліберали можуть бути включені до коаліції. Зелені, безумовно, віддали б перевагу соціал-демократам, а не лібералам як коаліційному партнеру. Коаліційні переговори будуть затяжними. Традиційно у зовнішній політиці Німеччина демонструвала більшу сталість, тоді як змін всередині країни в результаті нового уряду завжди було більше.

Джерело