Папір витримає все: як Кабмін взявся за інтеграцію ромів

Табір ромів на околиці Львова Фото: Getty images

Український уряд вкотре занепоковся проблемами ромів. У Кабміні написали Стратегію реалізації прав і можливостей ромів, запланувавши заходи щодо інтеграції цієї нацменшини до 2030 року. Як саме в уряді мають намір допомагати ромам, чи буде це ефективно, і, найголовніше, чи дадуть на соціалізацію ромів гроші, розбирався «Апостроф».

Дві стратегії

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в країні налічувалося близько 47,5 тисяч ромів. Але це офіційні дані, яким вже більше 20 років. За оцінками експертів, реальна чисельність ромів в Україні — від 200 до 400 тисяч чоловік.

Їх головна проблема — відсутність документів. Від 4 до 8% ромів в Україні не мають навіть паспорта, не кажучи вже про свідоцтва про шлюб, реєстрації місця проживання та інші папери. Ця проблема тягне за собою купу інших: складності з доступом до медицини, освіти, правової допомоги, працевлаштування, житлово-побутові труднощі. Як наслідок, ромська національна меншина, під впливом суспільних стереотипів, стає об’єктом дискримінації, і ще більше маргіналізується, що призводить до ще більш агресивною дискримінації (згадаємо ромський погром на Лисій горі в Києві в квітні 2018 року). Виходить замкнуте коло. Як же його розірвати?

У 2013 році в Україні була ухвалена «Стратегія захисту та інтеграції ромського національної меншини в українське суспільство на період до 2020 року». У цьому документі були розписані механізми вирішення проблем ромів, правда, вельми обтічно. Наприклад, складності з працевлаштуванням ромів пропонувалося вирішувати шляхом «залучення ромів до суспільно-корисної праці» і «забезпечення взаємодії працівників соціальної сфери та сфери зайнятості з громадськими об’єднаннями ромів».

Але ця стратегія практично нічого не дала.

«Тоді взагалі було добре, що таку стратегію прийняли, — пояснює «Апострофу» керівник ГО «Правозахисний ромський Центр» Володимир Кондур. — На той час у нас не було взагалі нічого і це було досягненням для ромської громади, що ми в принципі отримали такий документ. Але це був декларативний документ. Він працював тільки як інструмент для комунікації з місцевими адміністраціями. З 2013 по 2020 рік єдиним позитивним моментом було те, що ми змогли заявити про себе як про громаду, яка також має права, а держава підтвердила, що має зобов’язання щодо соціалізації та інтеграції. Ось і все що нам дала ця стратегія».

У жовтні 2019 року «ООН-жінки» спільно з Офісом Ради Європи в Україні провели аналіз реалізації стратегії і прийшли до висновку, що вона не призвела до «відчутних результатів», і житлово-побутові, освітні, медичні та всі інші проблеми ромів так і не були вирішені.

«Попередня програма приймалася давно і навіть приймалася регіональна програма «Роми Закарпаття», наша організація була її ініціатором. Але ці програми просто зависли в повітрі», — додає «Апострофу» глава ГО «Романі Яг» Аладар Адам.

«Попередня стратегія була прописана тільки на папері. Ми щорічно аналізували її виконання і бачили, що вона не виконується», — підтвердив «Апострофу» глава парламентського комітету з прав людини Дмитро Лубинець.

Тепер же уряд ухвалив чергову стратегію щодо інтеграції ромів на наступні 9 років. Документ цей детальніший. Зокрема, працевлаштуванню ромів держава планує сприяти, підтримуючи соціальні ініціативи бізнесу. Покращувати житлово-побутові умови ромів передбачається шляхом розвитку програм соціального житла, сприяння у видачі земельних ділянок під житлове будівництво.

Чи буде працювати нова стратегія, або залишиться на папері, як і попередня?

Зобов’язання є — грошей немає

Щоб відповісти на це питання, потрібно розібратися: чому ж провалилася стратегія 2013-2020?

Звичайно, якщо піти на поводу у стереотипів, можна було б припустити, що роми самі не хочуть соціалізуватися: їх влаштовує проживання в сегрегованих поселеннях і нічого міняти вони не хочуть. В такому випадку, яка ж тут може бути інтеграція? А тому й не дивно, що попередня стратегія виявилася неефективною. Але не все так просто.

По-перше, за словами журналістки Ольги Макар, яка ось уже багато років пише про проблеми ромів, не існує дилеми — хочуть роми інтегруватися чи ні.

«Ніхто ж не питає у українських дітей, наприклад, чи хочуть вони ходити в школу? Ми просто знаємо, що це потрібно і обов’язково. Такий же підхід повинен бути і до ромських дітей», — каже «Апострофу» Макар.

По-друге, головний недолік всіх потуг уряду в справі соціалізації ромів — відсутність фінансування.

«Від державної служби з етнополітики, яка відповідала за розробку цієї стратегії, ми не бачили зусиль по наповненню фінансуванням стратегії», — зазначає Лубинець.

«Якщо на виконання стратегії передбачено 0 гривень, то складно, щоб щось запрацювало і змінилося», — додає Ольга Макар.

«Я не вірю, що нова програма буде працювати. Вона хороша, але хто її фінансуватиме? Які організації? Держава Україна або обласні, регіональні влади? Я не вірю, що вона запрацює. Може новий президент щось змінить, адже багато роми живуть дуже погано, і це просто катастрофа «, — зазначає Аладар Адам.

«Для того, щоб нова стратегія працювала, потрібен бюджет. Потрібно скласти регламент затвердження бюджету, зробити плани по регіонах і ОТГ. Це велика робота. Але бюджету немає, плану немає і фактично на 2022 рік нам потрібно буде над цим працювати, якщо держава буде нам в цьому сприяти. Ну а якщо ні…», — додає Володимир Кондур.

Ще наприкінці 2018 року експерти Національного інституту стратегічних досліджень рекомендували Кабміну забезпечити фінансування програми соціалізації ромів окремою програмою в бюджеті. Але цього не сталося. Як же тоді фінансувалася стратегія?

«А ніяк. Більш того, ми навіть подавали судовий позов щодо бездіяльності Кабміну, але, звичайно ж, наш позов ніхто не розглядав і була відповідь, що навіть немає підстав його розглядати», — зазначає Кондур.

Утім, це не завадило Мінкульту щорічно звітувати про реалізацію стратегії. Але робили це чиновники вельми своєрідно: просто виділяли соцдопомогу, наприклад, субсидію або допомогу по народженню дитини, і якщо одержувач пільги опинявся з числа ромської громади, то просто записували це в актив виконання стратегії.

Чому так відбувається? Справа в тому, що інтеграція ромів зокрема, і захист прав національних меншин в цілому, лежить в контексті численних міжнародних зобов’язань України, тому державі належить мати хоч якісь плани, документи, стратегії, адже євроатлантичний курс закріплений в нашій Конституції. Як виконуються ці документи — питання десяте.

Тим часом, за словами експертів, на програми для ромів потрібно не так і багато грошей.

«Ми прораховували, що, якщо хоча б 10 мільйонів гривень на рік держава виділятиме в масштабах всієї країни, це вже було б відчутною підтримкою для ромської громади. Адже це невеликі гроші. Так, держава визнає, що є роми, які потребують допомоги , але на ділі ми цього не бачимо. Якщо бюджету на стратегію 2021-2030 не буде, то все повториться так, як було з попередньою стратегією. Поки це якісь мрії про бюджет», — резюмує Кондур.

Правда, депутати обіцяють втілити мрії в реальність.

«На одному з перших засідань комітету в наступній сесії ми проаналізуємо нову стратегію і будемо вимагати від органів, які відповідають за її реалізацію, конкретних планів з відповідальними особами та термінами втілення її в життя», — підкреслив Дмитро Лубинець.

Утім, одними лише грошима не вдихнути життя в політику держави щодо ромів. Як би це парадоксально звучить, соціалізація ромів починається з соціалізації самих українців.

«У суспільстві є негласна згода, що роми — окрема каста і до неї окреме ставлення. Наприклад, якщо не ромська дитина буде просити милостиню в центрі Києва, то довго це не триватиме: викличуть поліцію, а батьків позбавлять батьківських прав. У випадку з ромами це не працює. Або якщо ромська дитина буде прогулювати школу, це не викличе ні у кого нерозуміння. Якщо ж не ромська дитина прогуляє школу, то будуть питання, будуть соцслужби. Суспільство найперше, хто відштовхує ромів», — резюмувала Ольга Макар.

Джерело