Перспективи України - якою буде економіка нашої країни через 30 років

Фото: Getty images

За тридцять років Незалежності Україна пройшла непростий шлях, ознаменований, як злетами, так і падіннями. Довгі роки економіка країни перебувала у вільному падінні, але потім все ж змогла вийти з смертельного піке і почати рости. При цьому періоди зростання в нашій недовгій історії були, скоріше, винятком, а не правилом. «Апостроф» в рамках проекту, присвяченого ювілею Незалежності, вирішив заглянути в майбутнє і спробувати «побачити», якою буде економіка України в наступні 30 років.

Україні 30 років. Час підбивати підсумки. Як раніше писав «Апостроф», історія України, принаймні в сфері економіки, є історією криз.

«Лихі 90-і» представляли собою практично перманентну криза, країна пережила гіперінфляцію, в результаті чого українці масово зубожіли. При цьому відбулося колосальне розшарування суспільства, і поряд з дуже бідними з’явилися дуже багаті люди. Згодом вони стали відомі як олігархи.

У другій половині 1990-х років в Україні була проведена масштабна приватизація, але взяти в ній участь змогли далеко не всі громадяни. Цю первинну приватизацію охрестили «олігархічною», а тому ні в кого немає ілюзій, кому в країні все дісталося.

«Нульові» для нашої країни виявилися більш вдалими. Після майже десятиліття спаду в економіці почалося зростання. Та ще й яке! В окремі роки темпи зростання були порівнянними з китайськими, а 2004-й став рекордним — ВВП за цей рік виріс на цілих 12%.

Сухі цифри досить швидко наповнилися цілком побутовим і навіть обивательським змістом — українці зайнялися споживанням. Купувалися автомобілі, квартири, побутова техніка, закордонні тури в Туреччину і на Мальдіви. В країні з’явився середній клас.

Однак кризи 2008 і 2014 років підкосили цю тенденцію. Україну в економічному розвитку знову відкинуло сильно назад.

Національна валюта гривня з часу введення в 1996 році і до цього дня знецінилася в 15 разів, хоча, треба віддати їй належне — останнім часом вона стабільна, і є надія, що така ситуація збережеться довго.

Ситуація критична

Але в цілому стан вітчизняної економіки, на жаль, не вселяє оптимізму.

За словами другого в історії незалежної України міністра економіки Володимира Ланового, ситуація в країні залишається складною і навіть критичною.

«До цих пір в економіці України не діють ринкові сили, а держава не забезпечує конкуренцію, свободу підприємництва. Не відбувається накопичення коштів у громадян. Держава не може звести кінці з кінцями і живе за рахунок зовнішніх боргів. Немає розвитку, не з’являються нові проекти, нові галузі. А тому країна не може бути успішною — ні на ринках, ні на Олімпійських іграх», — сказав він в коментарі «Апострофу».

Лановий вважає, що розвитку України заважає те, що накопичення капіталу в країні відбулося тільки в сировинних галузях: «Вони працюють на експорт, але не дозволяють нам отримувати (достатні) валютні доходи, тому що сировинні ресурси дешеві (мають низьку додану вартість -«Апостроф»)».

При цьому, за його словами, промислове виробництво, зокрема, машинобудування, країною практично втрачено.

«Якщо подивитися на період з 1991 по 2021 рік, то ми бачимо, як відбувалася деіндустріалізація і аграризація української економіки», — погоджується експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян.

Він вважає, що, на жаль, принаймні в найближчі п’ять років України продовжить свій розвиток за тими векторами, які є сьогодні: «Головний тренд збережеться — продовження аграризації і примітивізації економіки».

Перспективи України - якою буде економіка нашої країни через 30 років

Фото: Getty images

Прекрасне далеко, не будь до мене жорстоко

А якщо заглянути в майбутнє не на кілька років, а, скажімо, на тридцять — на наступні тридцять років української Незалежності?

Якою буде економіка України в 2051 році? Розмірковуючи про настільки віддалену перспективу, легко уявити самоврядні літаючі автомобілі, товари широкого вжитку, «надруковані» на 3D-принтерах, вживлені в людські організми нанороботи і мікрочіпи, унітази, що інформують про показники артеріального тиску і рівень холестерину в крові, а також повсюдний Інтернет речей і штучний інтелект на кожному кроці.

Безумовно, все або майже все з перерахованого вище через 30 років або навіть раніше в нашому житті з’явиться. Але набагато важливіше спрогнозувати і змоделювати більш приземлені речі.

При цьому потрібно розуміти, що світле майбутнє не з’явиться само собою — його потрібно створювати.

За словами Володимира Ланового, Україні в обов’язковому порядку необхідно зайнятися питаннями енергетики. Потрібно розвивати «зелену» енергію, оскільки це — світовий тренд, але також необхідно нарощувати видобуток природного газу, без чого енергонезалежності не досягти (тут не можна не згадати провал програми збільшення газовидобутку, згідно з якою наша країна повинна була стати енергонезалежною вже в 2020 році).

«Не можна поставляти дорогу енергію на заводи і побутовим споживачам — всі країни, що виробляють енергію, мінімізують витрати, тому що дешева енергія створює конкурентоспроможність усіх інших виробництв», — пояснив екс-міністр економіки.

Також Україні потрібно поламати олігархічний устрій економіки. Зараз, за словами Володимира Ланового, фінансовий ресурс країни перерозподіляється переважно на користь олігархів, а в такій ситуації «ми ніколи не зможемо підняти малий і середній бізнес, особливо той, який виходить на ринок з інноваціями».

Після усунення цих дисбалансів потрібно буде створювати виробництва в рамках промислової революції яка відбувається зараз.

«У нас можлива мікроелектроніка — електронне насичення різних складних машин — комп’ютерів, смартфонів, ракет. У нас для цього є ще технологічна база. У світі відбувається боротьба за ринок мікрочіпів, і, можливо, Україна включиться в цей процес, — каже Володимир Лановий. — Я думаю, що через 30 років наша країна буде дуже сучасною з точки зору промисловості на базі мікроелектроніки, високоякісної харчової промисловості, ми перейдемо на органічне фермерське землеробство і тваринництво».

Є також надія на розвиток IT-сектора, який бурхливо розвивався в країні в останні роки.

В цілому, сфера hi-tech в найближчі 30 років стане настільки глобальної, що буде важко сказати, наскільки він український, або чийсь ще, сказав у розмові з «Апострофом» економіст-аналітик Володимир Рапопорт. «Але Україна в нього прекрасно впишеться», — додав він.

Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський згоден, що в сфері IT в України є достатньо конкурентний заділ, і цей сектор економіки буде залишатися в нашій країні досить сильним. «Але він буде обмежений людськими ресурсами, а тому рости нескінченно він не зможе і, рано чи пізно, упреться в стелю», — сказав експерт в розмові з виданням.

Перспективи України - якою буде економіка нашої країни через 30 років

Фото: Getty images

Дві проблеми України

Але все ж у відносно великій бочці меду є і чимала ложка дьогтю.

Якщо говорити спрощено, то майбутнє України затьмарюється двома серйозними проблемами. І це — не дурні і дороги, і навіть не Росія. Це — демографія і «аграрне прокляття».

Про другу проблему ми вже побіжно сказали. Але, якщо дивитися у віддалене майбутнє, наприклад, на горизонті 2051 року, її потрібно розглядати в комплексі з першої.

«Якщо ми візьмемо за основу нинішній тренд розвитку, то Україна через 30 років буде найбіднішою країною Європи, рівень доходів населення якої становитиме приблизно 20% від середньоєвропейського. Це буде країна практично повністю деіндустріалізована», — сказав в коментарі виданню економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ.

За його словами, ключовою проблемою України є демографія. Нагадаємо, за різними оцінками, демографічна ситуація в нашій країні до середини століття буде однією з найгірших в Європі.

«На даний момент зростання продуктивності нашої економіки, яке є похідною від збільшення цін на аграрну сировину, вище, ніж рівень скорочення нашого демографічного потенціалу, а тому поки компенсує скорочення населення. Але, за моїми оцінками, вже, починаючи з 2040 року, ні цінової , ні технологічний чинники не зможуть компенсувати спадання населення. Відповідно, з цього часу наш економічний потенціал почне заморожуватися і поступово скукоживаться (якраз до 60-річчя Незалежності — «Апостроф»).

Таким чином, 2051 рік може стати роком, «коли зупинилася Україна», говорить Кущ.

Крім того, країну чекає колосальна інфраструктурна деградація: «Амортизація інфраструктурного потенціалу, яка сьогодні становить 65-70%, поступово рухатиметься до 100%. Відповідно, це буде чревато технологічними і техногенними катастрофами — катастрофою мостів, проривами водоканалів, зупинками атомних електростанцій. Одним з футуристичних пейзажів України зразка 2051 року можуть стати руїни веж охолоджувачів атомних реакторів в полі кукурудзи або соняшнику».

Також не варто забувати, що ми повинні зберегти здатність захищати свою територію. «Причому не тільки від Росії, тому що ми не знаємо, якою буде конфігурація світу в 2051 році, якими будуть війни за ресурси, наприклад, за земельні, водні, екологічні», — говорить Олексій Кущ.

За його словами, якщо в поточних цінах Україні потрібно мати оборонний бюджет на рівні 25-30 мільярдів доларів на рік, при цьому він, як і зараз, буде складати 5% ВВП, то тоді сам ВВП має бути на рівні близько 600 мільярдів доларів, що приблизно відповідає нинішньому показнику Польщі. «Але у нас сьогодні ВВП на рівні 150 мільярдів доларів (у 2020 році склав 155,5 мільярда доларів — «Апостроф»), а, значить, його потрібно збільшити в чотири рази, але зробити це тільки за рахунок експорту сільськогосподарської сировини, ми не зможемо».

Недоліки перетворити на переваги

Однак, цілком можливо, апокаліптичного сценарію вдасться уникнути.

Гліб Вишлінський також вважає демографію серйозною проблемою України, при цьому вказує на те, що вирішити її допоможе трудова імміграція. Правда, тут, за його словами, поле для маневру досить обмежене, тому що навряд чи Україна буде залучати працівників з країн з не близькою до нас ментальністю і культурою.

При цьому сильною стороною України, якщо не будуть заважати популісти, є розвиток ринку землі через інвестиції в технології. «Крім того, з огляду на кліматичні зміни, якісь зони землеробства будуть зрушуватися з півдня на північ», — зазначив Вишлінський.

Перспективи України - якою буде економіка нашої країни через 30 років

Фото: Getty images

Єгор Киян, в свою чергу, вважає, що навіть з переважаючим аграрним сектором можна досягти відносного успіху. В якості такого успішного прикладу він навів Аргентину, яка, незважаючи на серйозні проблеми (в тому числі дефолт 2001 року — «Апостроф»), все ж є лідером з економічного зростання в своєму регіоні.

«Вони змогли домогтися наздоганяючого зростання навіть при аграризації, перенаправляючи гроші, отримані від експорту сільськогосподарської продукції, на інфраструктурні проекти, нові технології, освіту», — говорить експерт.

І, звичайно ж, без сучасних технологій Україні розраховувати на щось гідне в висококонкурентному світі безглуздо: «Якщо ми випадемо з цього процесу, то залишимося житницею Європи, але нашому населенню від цього краще не стане».

Наздогнати, але не перегнати Польщу

Експерти прогнозують і деякі інші зміни, які нас очікують через кілька десятиліть, зокрема, економіко-географічні.

«У географічному плані, я думаю, буде скорочуватися частка Києва, і буде збільшуватися конкуренція між містами за жителів. Люди все одно будуть їхати з села, незважаючи на те, що аграрний сектор продовжить рости, тому що нові технології дозволять обходитися меншою кількістю працівників. З іншого боку, можливості дистанційної зайнятості дозволять вибирати оптимальні за співвідношенням витрат і якості життя населені пункти, і це може дати непоганий поштовх для розвитку малих міст, які можуть стати комфортними для життя, в поєднанні зі зростанням сільського господарства та необхідністю його обслуговувати, включаючи харчову промисловість», — поділився своїми міркуваннями Гліб Вишлінський.

На думку Володимира Рапопорта, можна сподіватися, що якісь з українських великих міст — Київ, Львів, Харків, Одеса — стануть регіональними центрами на рівні Східної Європи — діловими, освітніми, науковими, культурними. Деякі зможуть розвиватися відразу за кількома напрямками.

«Можна очікувати появи серйозних, може бути, навіть світового значення, рекреаційних зон в Карпатах і в Причорномор’ї, — зазначив він. — В іншому ж важко очікувати якогось прориву. Але і сильного гальмування, я сподіваюся, теж не відбудеться. Україна буде просуватися за напрямками, заданими більш розвиненими країнами».

І все ж: яким буде місце України за економічними показниками через 30 років?

«Зрозуміло, Україна буде розвиватися, але питання не в тому, щоб просто розвиватися, а в тому, як нагнати тих, хто знаходиться попереду нас. На жаль, якихось тенденцій наздоганяючого розвитку у нас поки і близько не видно. Можливо, ми і наздоженемо, нарешті, Польщу (сьогоднішнього дня), але сама Польща за цей час піде набагато далі», — нарікає Єгор Киян.

Володимир Рапопорт більш оптимістичний: «Україна не буде ані лідером, ані аутсайдером, але, будемо сподіватися, стане середняком. Соціально-економічна ситуація не буде відрізнятися від положення сусідніх східно-європейських країн. Словаччина, Польща, Румунія — це наш рівень, якого, сподіваюся, через 30 років ми досягнемо і будемо на ньому залишатися».

Володимир Лановий також вірить, що Україна в майбутньому зможе стати врівень з сусідами.

«Все елементарно — потрібно не красти, на витрачати гроші на борги, потрібно фінансувати інноваційні проекти, дивитися в бік фермерів, а не латифундистів, в бік малого бізнесу, а не олігархів. Якщо у нас буде чесна економіка по відношенню до людей, люди будуть повертатися, і я впевнений, що через 30 років у нас буде процвітаюча держава на рівні Польщі і Чехії», — резюмував екс-міністр економіки.

Джерело