Розмова Путіна і Байдена про Україну - чому забули про Зеленського

Фото: Апостроф / Колаж

Президент США Джозеф Байден поговорив з президентом РФ Володимиром Путіним. Під час розмови йшлося про підтримку суверенітету України, що є позитивом. Втім, Вашингтону бракує довіри до Києва. Про це свідчить той факт, що Байден говорив з Путіним про Україну, не обговоривши позиції з президентом Володимиром Зеленським. Про проблеми в україно-американських стосунках «Апострофу» розповів директор Інституту світової політики Євген Магда.

Чому нам не довіряє Байден

Те, що Байден спершу поговорив з Путіним, а не з Зеленським, демонструє і якість української зовнішньої політики, і розклади всередині міжнародних відносин. Свого часу Валерій Чалий (екс-посол України в США) наголошував, що після обрання Дональда Трампа Україна обігнала Росію не лише в першій розмові президентів, а й в першій офіційній зустрічі. Зараз ситуація — інша. І з огляду на всі попередні події, мене б здивувало, якби було навпаки. Володимир Зеленський не належить до числа політичних важковаговиків. Україна не є постійним членом Радбезу ООН, членом НАТО чи Європейського Союзу. Тому все логічно, на жаль. Ситуація відображує стан справ України на міжнародній арені.

Водночас, те що Байден наголосив на підтримці суверенітету України – це плюс. Навіть Дмитро Пєсков заявив, що у Байдена і Путіна — великі розбіжності щодо України. І це, на мою думку, теж є плюсом.

Я думаю, ця розмова була б вигідніша для України, якби відбулася інша схема: спочатку — розмова Байдена і Зеленського, а потім — розмова Байдена і Путіна. Але у нинішній ситуації, коли Україна отримала санкції від Сполучених Штатів за спроби її громадян втручатися в інтересах Росії в президентські вибори, по-іншому бути не могло. У Вашингтона немає підстав довіряти Україні. Порушені кримінальні справи в Україні, у яких фігурує Байден. Тому не може бути ніякого узгодження позицій між президентами.

У нас дуже багато «байдено-ілюзій». Всі живуть ще груднем 2015 року, коли він виступав у Верховній Раді. Тоді всі плескали словам про необхідність боротьби з корупцією. Виникає питання – а далі що? Корупція ж у нас виходить на новий рівень. Україна стоїть перед перспективою, що за її прикладом будуть вивчати корупцію на Заході. Це насправді — жах.

Боріться — поборите!

Існує загроза, що про Україну будуть домовлятися без України. Але я не можу сказати, що це доконаний факт. У Сполучених Штатах сильними є інституції – хтось називає це «deep state». Минулого року США очевидно посприяли долученню України до Програми розширеного партнерства в НАТО. Очевидно, що це робили не для того, щоб домовлятися про Україну без України.

Просто для того, щоб Україна могла стати гравцем, вона має дійти до консенсусу всередині країни. Не приїде сюди Тоні Блінкен чи Камала Гарріс, або сам Джозеф Байден для того, щоб знову зібрати всіх за круглим столом і казати: «Khloptsi! Boritesia – poboryte!». Світ — інший! Якщо ті, хто називає себе українською політичною елітою, є імпотентами, то «Віагру» їм ніхто не буде видавати.

І якщо ми говоримо, що хочемо щось подібне до Кемп-Девідського процесу між Ізраїлем і арабськими країнами, то подібний процес неможливий без «човникової дипломатії» а ля Генрі Кіссинджер. І там все було дуже непросто. Є такий Американо-ізраїльський комітет у публічних справах – це дуже потужна лобістська структура. І кожен ізраїльський прем’єр перший візит здійснює до Сполучених Штатів.

Щодо України, то я б хотів, щоб вона у своїх відносинах з Росією зробила аналогічні висновки, як Ізраїль зробив із Голокосту у відносинах із усім світом.

Чим ми можемо бути цікавими Штатам

Київ повинен шукати контакти із США. По-перше, Україна відкриває ринок землі цього року. Ми є одним із основних експортерів зерна у світі, як і США, і могли б запропонувати певні речі в сфері сільського господарства. По-друге, досвід у боротьбі з Росією. Але щоб «продавати» цей досвід, має відбуватися риторика всередині країни, щоб не виникало враження, що це якесь «кіно», а не реальні практичні дії. По-третє, американці зацікавлені в продажі свого скрапленого газу в Європу. Де українські зусилля, щоб дійти до Свиноустья чи Клайпеди, де є термінали? Є ще ядерне паливо, яке ми закуповуємо в Росії. Що, компанія Westinghouse не хоче зайти на наш ринок? Ринок вогнепальної зброї, дозвіл на вогнепальну зброю… Це теж може бути інтересом певних американських гравців. Ви ж знаєте, що Україна – фактично єдина країна в Європі, де неврегульоване питання обігу зброї.

Натомість, у нас лунають очікування про те, що, мовляв, поїде Андрій Єрмак чи наш новий посол Оксана Маркарова у США, і всіх там зачарує. І всі будуть губитися в своєму прагненні допомогти Україні.

З іншого боку, я вбачаю у позиції Байдена сильну сторону: він не став гратися за якісь словесні конструкції, а прямо сказав, що є питання, які нас турбують. Ми їх дослідимо – і будемо вживати певні кроки. Я бачив, як учора російські Telegram-канали слину пускали про те, що відбулася результативна телефонна розмова. Але я не бачу на сьогодні потенціалу покращення російсько-американських відносин. Зараз нам будуть «продавати» ідею, що Путін і Байден домовляться про Україну. Але є так хороше українське слово – Дзузьки!

Джерело