Війна Росії проти України - Денис Казанський розповів, як Кремль запустив машину пропаганди

Фото: Getty Images

Російська машина пропаганди знову зосередилася на Україні, намагаючись дискредитувати українську армію та налаштувати населення тимчасово окупованих територій проти України. Про те, чи багато людей вірить російським фейкам, у який спосіб вигадуються інформаційні провокації проти України – в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів журналіст, представник Донецька у робочій групі з політичних питань Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Донбасі ДЕНИС КАЗАНСЬКИЙ.

— Навіщо Росія розповсюджує фейки та наскільки їх сприймають?

— Насправді є певна категорія населення, яка їх сприймає. Робиться це зі зрозумілою метою – розпалити ворожнечу до українців. Тобто мобілізувати населення, здобути підтримку агресії та військових дій проти України, підтримку війни. В принципі, це ті самі завдання, як і в 2014 році, коли треба було розпалити конфлікт, ворожнечу, коли вигадували розіп’ятих хлопчиків.

Зараз трохи накал цієї пропаганди спав, але останніми тижнями ми знову бачимо цю стару шарманку про те, що українські військові – це вбивці, карателі. Вигадують якісь неіснуючі випадки – нібито з безпілотника бомбардують околиці Єнакієвого, вбивають дітей. Тобто відверту маячню, яку сприймають якісь люди, якась частина населення, тому що вони в принципі прокачані цією фанатичною пропагандою. Вони налаштовані на цю хвилю, щоб сприймати саме такі новини і інформацію. Ця категорія людей живе в очікуванні нових інформаційних приводів про якісь звірства і злочини української сторони. З розрахунку на цю публіку і працює ця пропаганда.

Звісно, є певна категорія населення, яка її не сприймає, або є люди, в яких уже просто з’явилася звичка і несприйняття такого постійного потоку. Їх вже емоційно не чіпляють такі історії, як у 2014 році. Знову таки, кажу, що на певні категорії населення все ж таки працюють.

— Які зараз ви бачите найпотужніші та найпопулярніші елементи російських психологічних операцій проти України? Що найкраще спрацьовує для них?

— Насправді я б не сказав, що вони мають якусь майстерність в цьому. Вони вигадують досить недолугі історії. Це в принципі та частина населення, яка не звикла перевіряти інформацію та просто сприймає на віру те, що читає — вони сприймають такі історії. Це історії про звірства, вбивства, мовляв, українські військові та українські добровольці – це люди, які отримують задоволення просто від самого факту вбивства цивільних.

Тобто це звичайні страшилки, які бувають під час кожної війни. Вони поширюються пропагандистами, які за це отримують гроші та живуть за рахунок того, що вони вигадують та поширюють цю інформацію. Вони постійно намагаються працювати за кількома напрямками. Якщо ми кажемо про військові моменти, то вони кажуть про цілі військові злочини, які здебільшого вигадані.

Другий момент – вони кажуть, що в усіх негараздах, які фактично відбуваються на тій території, винна Україна. Вони сюди і економіку, і соціалку підтягують. Їхнє завдання – в максимально чорних кольорах змалювати Україну та налаштувати проти України населення.

— А як ви оцінюєте Центр протидії дезінформації? Що він дієвого може запропонувати?

— Треба подивитися, як він буде працювати. Я думаю, що взагалі такий центр потрібен, але треба, щоб він дійсно працював. У нас, журналістів, така ініціатива була. Ми об’єдналися і почали працювати («СтопФейк»). Коли перевіряли інформацію, основні вкидання перевірялися, аналізувалися і ми доводили, що все це неправда.

Якщо з’явиться такий центр, який буде детально розкривати у ЗМІ розбори таких вкидань і фейків, а принаймні деякі ЗМІ будуть це в себе поширювати, то це була б ефективна робота. Треба просто подивитися, чи не буде це черговий розпил грошей, як то кажуть. Бо є певні ризики: коли чимось починає займатися держава, то виникають люд, які хочуть на цьому нажитися і заробити.

— Україна скликала екстрене засідання ТКГ через загострення на Донбасі. Якихось зрушень чекати?

— Це засідання безпекової підгрупи, я ж знаходжуся в політичній. Тому це трохи не моя ділянка.

В принципі можна оцінити вірогідність того, що буде досягнута домовленість принаймні про часткове припинення вогню. Звісно ж, вона може бути досягнута. Але справа в тому, що ми бачимо, що, незважаючи на такі домовленості, в нас постійно зривається цей режим припинення вогню. Його фактично ніхто не виконує.

Джерело