Це було реально мʼяко кажучи ніяково. Коли посол України Залужний, реальний герой війни і вірогідний кандидат у Президенти на важливій міжнародній конференції виходить говорити – і видно, що людина не може зв’язати навіть кілька слів англійською, то це вже не “дрібниця” і не “хейтери придираються”. Це репутаційний ляпас країні в залі, де кожне слово має вагу, а кожна пауза читається як слабкість.
Посада посла – це не відрядження після ВЛК, не канікули й не “тепле місце після служби”. Це щоденна важка робота, яка потребує фаху. Не просто так дипломатами стають роками: підтягують мову до автоматизму, вчать протокол, культуру, традиції, нюанси комунікації. Бо дипломатія – це інструменти, а мова – головний з них. Посол без мови не може нормально вести переговори, ловити підтексти, швидко реагувати, будувати довіру. Тоді як Залужний продемонстрував що приречений бути статистом із перекладачем – тобто людиною, яка більше імітує роботу, ніж робить її.
І найгірше – що це виглядає не як “складно, але вчуся”, а як “мені й так нормально”. Залужний вже майже 2 роки як на посаді посла, тож виникають логічні запитання: Де результат? Які прориви на британському напрямку? Які конкретні здобутки посольства, прив’язані до його особистої роботи? Бо якщо за два роки на посаді мова лишається “на рівні садка”, то це вже не посол і не дипломат – це дядько, який пішов на комфортну пенсію по ВЛК. Тільки пенсія вийшла щось дуже дорога як для держави, яка воює.
І на останок, коли ця ганьба скінчиться й Залужного звільнять, ми, звісно, прочитаємо статтю, де він пояснить, що “держава не надала мені підручник”, “не оплатила репетитора” і навіть “не дала підписку на Duolingo”. І винні в тому що посол не вивчив мову будуть усі – тільки не сам Залужний.
Підпишіться на ІНТЕГРАТОР Новин, тут ви знайдете не тільки огляд останніх подій, а ще актуальні політичні новини та цікаву аналітику!