​​ Життя 17-річного Руслана Бобика відібрав російський обстріл Тернополя 19 листопада 2025 року.
Руслан народився у Тернополі. Був єдиною дитиною в батьків. Навчався на відділенні транспорту та інженерної механіки Технічного фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
19 листопада з батьками та бабусею був удома – в одному з багатоквартирних будинків Тернополя. Вночі Росія скерувала ракети Х-101 та шахеди на обласний центр. Почувши перші вибухи в місті, Руслан із батьками вибігли з під’їзду до сховища. Під час удару ракети в будинок осколок влучив хлопцеві в серце.
“Руслан мав так багато друзів. На похорон прийшло мало не пів міста… Син був дуже добрий і щирий до всіх”, – сказала мати Галина.
“Він назавжди залишиться у памʼяті всіх, хто його знав, спокійним, доброзичливим та щирим хлопцем”, – написали про його загибель у навчальному закладі.
Кураторка групи Руслана Ірина Оніщук згадує, що юнак любив техніку і чудово на ній знався. Першим зголошувався на спортивні змагання чи волонтерську допомогу для ЗСУ.
“Руслан – дуже світла, позитивна і добра дитина. Нам буде дуже його не вистачати”, – написала Ірина Оніщук.
У Руслана Бобика залишилися батьки. Його бабуся Ярослава померла через отримані травми під час того обстрілу 2 грудня 2025 року.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять загиблих українців