​​ Оборонець Микола Муринченко на псевдо Мурчик поліг 17 червня 2023 року біля села Мала Токмачка Запорізької області. Йому було 49 років.
Микола народився 17 січня 1974 року в селищі Червоне на Житомирщині. Змалку був добрим, слухняним, надійною опорою для батьків. Ще в юному віці, допомагаючи своєму дідусеві, ветерану Другої світової війни, заробив кошти на мопед.
Освіту здобув у місцевому училищі, де опанував фах електрика. Під час строкової служби в прикордонних військах здобув новий досвід і виховав у собі витривалість та відповідальність. До повномасштабного вторгнення працював на цукровому заводі. Колеги та односельці поважали його за щирість і працьовитість.
Коли розпочалася велика війна, Микола добровільно вступив до лав Збройних сил України. Служив у 47-му окремому батальйоні 30-ї окремої механізованої бригади. Боронив Бахмутський напрямок, де точилися найзапекліші бої. Згодом підрозділ, у якому він служив, став основою формування 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура”.
“Там син загартувався як воїн і знайшов побратимів, з якими його єднали міцні узи братерства. За щиру усмішку та добрий характер друзі дали йому псевдо Мурчик. Разом із бригадою він проходив злагодження та тренування у Німеччині, після чого повернувся до України. Саме в цей час він одружився з коханою Світланою, відчуваючи, що знайшов у ній рідну душу”, – написала мама захисника Зінаїда.
Під час служби біля Малої Токмачки на Запоріжжі син Максим просив батька пройти лікування після контузії. А Микола відповів: “Я буду зі своїми побратимами до кінця”. Це були останні слова, які почули рідні.
Поховали захисника в рідному селищі. У нього залишився син Максим, мама Зінаїда та дружина Світлана.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових