​​ Солдат Андрій Орлик на псевдо Рембо поліг 14 лютого 2024 року біля села Новомихайлівка Донецької області. Він зазнав смертельного поранення під час ворожого мінометного обстрілу. Воїнові було 30 років.
Андрій народився 27 листопада 1993 року в селі Зоряне на Вінниччині. Закінчив Луко-Барську школу. У Браїлівському професійному ліцеї опанував професію слюсаря-електромонтажника, а згодом здобув фах електрозварювальника. Деякий час був на заробітках у Польщі. Коли повернувся в Україну, працював слюсарем-сантехніком в Обухові та Вінниці. Його цінували за професіоналізм і добру вдачу. Він майстрував з металу, лагодив техніку, вдихав життя в кожен механізм. Захоплювався футболом. Багато часу проводив з улюбленим племінником Матвієм.
Коли почалася повномасштабна війна, Андрій добровольцем став до лав Збройних сил України. Пройшов навчання в Житомирі, а згодом – у Великій Британії. Воював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Тримав оборону на Донеччині. Під час одного з боїв зазнав вибухової травми, але після лікування у Полтаві повернувся у стрій. Казав, що його місце там, де Батьківщина потребує захисту. Псевдо Рембо отримав, бо з дитинства любив однойменний фільм.
“Колись у розмові Андрій сказав мені: “Мамо, у нас все має бути українським!””, – згадала Любов Іванівна.
“Андрій був дуже хорошим і добрим. Для кожної закоханої пари 14 лютого визначний день, коли вони дарують одне одному подарунки. А для мене подарунком долі був і є Андрій. Та 14 лютого 2024 року став для нас найчорнішим днем…”, – написала кохана Олена.
Захисника нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Поховали Андрія Орлика в селі Лука-Барська на Вінниччині.
У нього залишилися батько Володимир Павлович, мати Любов Іванівна, брат Павло, племінник Матвій і кохана Олена.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових