“На початку повномасштабного вторгнення захист пам’ятників модульними конструкціями та мішками з піском був необхідним рішенням. Це дозволило мінімізувати ризики пошкодження від уламків і вибухових хвиль тогочасних уражень. Утім за понад 4 роки війни змінився характер загроз, а разом із ним – і підходи до збереження пам’ятників”, – пояснює директор Департаменту культури Сергій Анжияк.

Ще однією причиною перегляду підходів стали наслідки тривалого перебування пам’ятників під укриттями. Усередині конструкцій накопичується волога, руйнуються мішки з піском, а відсутність належної вентиляції сприяє розвитку грибків і біологічних уражень. Найбільшу загрозу це становить для пам’яток, виконаних із мармуру та інших природних матеріалів
підписатися