Солдат Іван Щербаков на псевдо Ярило помер 26 вересня 2024 року у військовому клінічному госпіталі в Києві від поранень, яких він зазнав 14 вересня у стрілецькому бою поблизу села Терни на Донеччині. Воїнові назавжди 32 роки.
Іван народився 12 жовтня 1991 року в селі Привільне на Донеччині, а за сім років родина переїхала до Маріуполя. Навчався у школі №37. Ріс дуже самостійним. Завдяки щирості, доброті та відкритості мав багато друзів.
У Маріупольському професійному металургійному ліцеї Іван опанував фах слюсаря з ремонту електрообладнання. Працював на комбінаті “Азовсталь”. Згодом опанував і професію зварювальника.
“Брат був дуже творчою людиною. Мав талант до малювання, особливо любив писати портрети. У підлітковому віці зацікавився мистецтвом татуювання і з часом почав створювати власні роботи. Мав особливе, трохи своєрідне почуття гумору, але його жарти завжди викликали щирий сміх. Навіть у найскладніші моменти вмів підбадьорити й знайти потрібні слова підтримки для рідних і друзів”, – розповіла сестра Анастасія.
З юності Іван вирізнявся патріотичною позицією. У 2015 році пройшов первинну підготовку в УНА-УНСО, але за станом здоров’я продовжити службу не зміг.
26 лютого 2022 року Іван добровольцем вступив до 109-ї окремої бригади територіальної оборони. Брав участь у боях за рідний Маріуполь. 17 березня, подолавши ворожі блокпости, він зміг вивезти родину з окупації.
8 квітня Ярило приєднався до добровольчого батальйону “Правий сектор”. Згодом підрозділ розформували, а Івана перевели до 67-ї окремої механізованої бригади. Там він служив старшим водієм гранатометного взводу механізованого батальйону. Воював за Мар’їнку, а також на Авдіївському, Бахмутському і Краматорському напрямках, у Серебрянському лісництві.
“Ми мріяли про майбутнє, будували плани. Він хотів після перемоги купити мотоцикл і мандрувати ним містами України. А ще планував відпочити з родиною в Туреччині. Він дуже любив свою сім’ю”, – розповіла дружина Юлія.
Воїна поховали на Алеї Слави Краснопільського кладовища у Дніпрі. У Івана залишилися мама, дві сестри, дружина та донька.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
Іван народився 12 жовтня 1991 року в селі Привільне на Донеччині, а за сім років родина переїхала до Маріуполя. Навчався у школі №37. Ріс дуже самостійним. Завдяки щирості, доброті та відкритості мав багато друзів.
У Маріупольському професійному металургійному ліцеї Іван опанував фах слюсаря з ремонту електрообладнання. Працював на комбінаті “Азовсталь”. Згодом опанував і професію зварювальника.
“Брат був дуже творчою людиною. Мав талант до малювання, особливо любив писати портрети. У підлітковому віці зацікавився мистецтвом татуювання і з часом почав створювати власні роботи. Мав особливе, трохи своєрідне почуття гумору, але його жарти завжди викликали щирий сміх. Навіть у найскладніші моменти вмів підбадьорити й знайти потрібні слова підтримки для рідних і друзів”, – розповіла сестра Анастасія.
З юності Іван вирізнявся патріотичною позицією. У 2015 році пройшов первинну підготовку в УНА-УНСО, але за станом здоров’я продовжити службу не зміг.
26 лютого 2022 року Іван добровольцем вступив до 109-ї окремої бригади територіальної оборони. Брав участь у боях за рідний Маріуполь. 17 березня, подолавши ворожі блокпости, він зміг вивезти родину з окупації.
8 квітня Ярило приєднався до добровольчого батальйону “Правий сектор”. Згодом підрозділ розформували, а Івана перевели до 67-ї окремої механізованої бригади. Там він служив старшим водієм гранатометного взводу механізованого батальйону. Воював за Мар’їнку, а також на Авдіївському, Бахмутському і Краматорському напрямках, у Серебрянському лісництві.
“Ми мріяли про майбутнє, будували плани. Він хотів після перемоги купити мотоцикл і мандрувати ним містами України. А ще планував відпочити з родиною в Туреччині. Він дуже любив свою сім’ю”, – розповіла дружина Юлія.
Воїна поховали на Алеї Слави Краснопільського кладовища у Дніпрі. У Івана залишилися мама, дві сестри, дружина та донька.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
Written by
admin_dely
Актуально