Старший солдат Павло Черевко на псевдо Оса поліг 8 травня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Воїнові назавжди 22 роки.
Павло народився 10 серпня 1999 року в селі Калини на Закарпатті. За два роки родина переїхала до села Ордо-Василівка Дніпропетровської області. У школі він любив спорт і трудове навчання, мав грамоти за участь у шкільних змаганнях.
“Ще в дитинстві часто казав: “Мамо, я буду військовим”. Маленьким він був веселим і кумедним, а ще дуже добрим. Навіть коли сердився, швидко відходив. Його улюбленим заняттям була риболовля. Любив тварин, особливо собак”, – розповіла мама Тетяна.
Після 11 класу Павло вивчився на тракториста. Згодом працював на підприємстві “Метінвест” у Кривому Розі. У цьому ж місті в 2019–2020 роках проходив строкову службу.
“Саме там підписав контракт, – розповіла мама. – Про це син сказав тільки батькові, лише пізніше я дізналася. Дуже переживала, питала його, навіщо це зробив. А син відповів: “Хто, як не я”. І додав: “Мамо, пробач, але це мій вибір”.
Павло служив старшим кулеметником 1-го відділення взводу розвідки спеціального призначення батальйону оперативного призначення військової частини 3011. На ротацію до Маріуполя, вже п’яту, він поїхав 8 лютого 2022 року.
“Коли ми спілкувалися, завжди казав: “Мамо, у мене все добре”. І просив: “Мамо, забирай усіх і виїжджайте”. Але я відповіла, що нікуди не поїду, поки він не повернеться. Згодом мені зателефонували з частини й повідомили, що син вважається зниклим безвісти. Його побратим розповів, що 4 травня вони з хлопцями потрапили під обстріл. Павліка було поранено, але тоді їм вдалося вийти. 6 травня командування сказало їхати до госпіталю, щоб зашити рани. Син дуже не хотів їхати. Дорогою вони потрапили в засідку. Був приліт саме в те місце в автівці, де сидів син”, – розповіла Тетяна.
Поховали воїна 20 серпня 2023 року на кладовищі в селі Ордо-Василівка.
Оборонця посмертно нагороджено орденом “За мужність” III ступеня. У Павла залишилися мама, батько, сестра, брат і син.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
Павло народився 10 серпня 1999 року в селі Калини на Закарпатті. За два роки родина переїхала до села Ордо-Василівка Дніпропетровської області. У школі він любив спорт і трудове навчання, мав грамоти за участь у шкільних змаганнях.
“Ще в дитинстві часто казав: “Мамо, я буду військовим”. Маленьким він був веселим і кумедним, а ще дуже добрим. Навіть коли сердився, швидко відходив. Його улюбленим заняттям була риболовля. Любив тварин, особливо собак”, – розповіла мама Тетяна.
Після 11 класу Павло вивчився на тракториста. Згодом працював на підприємстві “Метінвест” у Кривому Розі. У цьому ж місті в 2019–2020 роках проходив строкову службу.
“Саме там підписав контракт, – розповіла мама. – Про це син сказав тільки батькові, лише пізніше я дізналася. Дуже переживала, питала його, навіщо це зробив. А син відповів: “Хто, як не я”. І додав: “Мамо, пробач, але це мій вибір”.
Павло служив старшим кулеметником 1-го відділення взводу розвідки спеціального призначення батальйону оперативного призначення військової частини 3011. На ротацію до Маріуполя, вже п’яту, він поїхав 8 лютого 2022 року.
“Коли ми спілкувалися, завжди казав: “Мамо, у мене все добре”. І просив: “Мамо, забирай усіх і виїжджайте”. Але я відповіла, що нікуди не поїду, поки він не повернеться. Згодом мені зателефонували з частини й повідомили, що син вважається зниклим безвісти. Його побратим розповів, що 4 травня вони з хлопцями потрапили під обстріл. Павліка було поранено, але тоді їм вдалося вийти. 6 травня командування сказало їхати до госпіталю, щоб зашити рани. Син дуже не хотів їхати. Дорогою вони потрапили в засідку. Був приліт саме в те місце в автівці, де сидів син”, – розповіла Тетяна.
Поховали воїна 20 серпня 2023 року на кладовищі в селі Ордо-Василівка.
Оборонця посмертно нагороджено орденом “За мужність” III ступеня. У Павла залишилися мама, батько, сестра, брат і син.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
Written by
admin_dely
Актуально