​​ Життя 67-річного Олександра Бурова відібрала російська армія в Бахмуті 4 лютого 2023 року. Ворог завдав артилерійського удару по місту. Того дня Олександр пішов по хліб до гуманітарного штабу в будинку культури. Повертаючись додому, потрапив під обстріл на вулиці Незалежності, 65.
Олександр Буров народився 1 лютого 1956 року в місті Бахмут на Донеччині. Мав середню спеціальну освіту за фахом механіка, слюсаря-ремонтника. Сам опанував фах газозварника.
Працював за спеціальністю на заводі “Трубний”, а після його розформування – ремонтував техніку та обробляв землю у приватному сільському господарстві “Хвиля”. Був водієм на заводі “Теплообмінник”. На пенсії ремонтував автомобілі.
“Пам’ять про батька сильного і вольового назавжди в серці. Попри небезпеки, він завжди боровся за себе, за свою родину. Приходив людям на допомогу, навіть коли хворів. Під час чергового обстрілу міста, 30 липня 2022 року, міна влучили в наш дім, родина дивом залишилась живою. Від удару вилетіли вікна і двері, розгромлене подвір’я, загинули маленькі цуценята, на яких упав тин.
У серпні тато відправив родину в евакуацію, а сам залишився допомагати гасити пожежі після обстрілів. Брав матеріали у штабі, закривав вікна, що повилітали, годував 6 собак і 8 котів, які були у нього вдома. Хотів долучитись до захисників ЗСУ, але йому відмовили через вік. Завжди допомагав військовим з ремонтом машин.
Телефонував лише тоді, коли знаходив зв’язок. Востаннє ми розмовляли 1 лютого, у його день народження. Просили його виїхати, але тато відмовився. На всі мої вмовляння він лише сказав нам жити дружно. 7 лютого повідомили, що батько загинув.
Для мене, доньки, мій батько – приклад чоловіка з золотими руками і світлою головою, добрим серцем, який все своє життя присвятив родині. Таких людей можна зустріти лише раз у житті!”, – написала донька Наталія.
Олександра поховали в місті Часів Яр на Донеччині. У нього залишились дружина, донька та син.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять загиблих українців