Громадянин Білорусі Олексій “Вуж” Лазарєв був командиром відділення другої ударної роти батальйону безпілотних систем 225-го окремого штурмового полку.
“Ми показували дуже хороші результати на Сумщині. Кожного дня пролітало багато “Молній”, але через наші дві точки не пролетіло жодної. Мені досі пишуть сумчани “поверніть хлопців Балу нам в допомогу””, — згадує командир Олексія Олександр “Балу”.
Олексій Лазарєв загинув 19 січня 2026 року на Запоріжчині. Командування намагалося подати його на звання Герой України, але зіштовхнулося з юридичним обмеженням: Олексій не громадянин України.
За словами Героя України, офіцера НГУ Віталія Литвина, англієць Сем був одним з найкращих воїнів, з яким йому доводилося працювати.
“Сема фактично проігнорували: державними нагородами його не відзначили, хоча він отримав поранення на Бахмутському напрямку.
Під час одного з виходів наша розвідувальна група з шести людей знищила тридцять вагнерівців. Сем увірвався у ворожий окоп, у нього закінчилися набої в автоматі – і він перейшов на пістолет. Після цього отримав поранення від гранати”, — говорить Литвин про побратима.
За тринадцять років російсько-української війни до Сил оборони України долучилися тисячі іноземців, але держава досі не має механізму, який дозволив би вшанувати їх на рівні з українцями: подати на звання Герой України.
Саме тому родичі та друзі загиблого громадянина Білорусі Олексія “Вужа” Лазарєва зареєстрували петицію до президента України з вимогою справедливості у вшануванні.
Вже незабаром ми опублікуємо цей матеріал повністю на сайті “Української правди”.
Якщо ця історія здається вам важливою — підтримайте петицію. Це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто віддає здоровʼя і життя за наше майбутнє.
https://petition.president.gov.ua/petition/264020