​​ Молодший сержант Олександр Бугай на псевдо Бугай поліг 26 березня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Воїну було 25 років.
Олександр народився 3 жовтня 1996 року в місті Василівка Запорізької області. Навчався на фельдшера в Бердянському медичному фаховому коледжі. Працював за спеціальністю в Обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
“Олександр був людиною, яка ніколи не відступала. Його сильний характер, упертість і внутрішній стрижень були тими рисами, за які я його найбільше любила й поважала. Попри всю свою силу, він умів щиро радіти життю, жартувати й дарувати гарний настрій тим, хто був поруч”, – розповіла дружина Тетяна.
У 2018–2021 роках Олександр працював фельдшером у Державній прикордонній службі. З початком повномасштабного вторгнення обійняв таку ж посаду в гаубично-артилерійському дивізіоні полку “Азов”.
“Ми разом брали участь в обороні Маріуполя, тому я бачила його не лише як чоловіка, а й як воїна. Я знала, наскільки відповідально він ставився до своєї справи, як переживав за побратимів і завжди був готовий прийти на допомогу. Для нього слова “честь”, “обов’язок” і “побратимство” були не просто словами – він жив за цими принципами. Саша загинув, рятуючи своїх побратимів. Цей вчинок був справжнім відображенням того, ким він був, – людиною, яка до останнього думала не про себе, а про інших. Для мене він назавжди залишиться воїном! Я хочу, щоб Сашу пам’ятали таким, яким він був: сміливим, сильним, веселим, щирим і справжнім. Людиною, яка до останнього подиху залишилася вірною присязі, побратимам і Україні”, – сказала дружина.
Тіло захисника досі не вдалося поховати. На Алеї пам’яті полеглих Героїв у Запоріжжі розмістили його світлину.
За життя Олександра Бугая нагородили медаллю “Ветеран війни – Учасник бойових дій”, а посмертно – коїном 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” НГУ.
У нього залишилися дружина, батьки і двоє молодших братів.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових