Старший солдат Ігор Ложенко народився 20 червня 1999 року в селі Березівка на Одещині. Закінчив місцеву школу. Жив у селі Михайло-Олександрівка і працював на станції технічного обслуговування. Цікавився автомобілями, які були його головним захопленням.
На початку повномасштабного вторгнення Ігор долучився до війська. Спочатку служив в оперативному командуванні “Південь” в Одесі. Мав псевдо Моряк. Згодом перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади, де обіймав посаду механіка-водія групи розмінування.
“Мій чоловік був найкращою людиною, мужнім захисником і нашою опорою. Він завжди йшов вперед і не боявся труднощів”, – розповіла дружина Катерина.
Ігор Ложенко поліг 24 вересня 2025 року під час штурму противника біля села Рідкодуб Краматорського району Донецької області. Воїну навіки 26 років.
Поховали захисника в селі Михайло-Олександрівка на Одещині.
У нього залишилися дружина Катерина, син Іван, мама Наталія, брат Віталій і сестра Дарія.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
На початку повномасштабного вторгнення Ігор долучився до війська. Спочатку служив в оперативному командуванні “Південь” в Одесі. Мав псевдо Моряк. Згодом перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади, де обіймав посаду механіка-водія групи розмінування.
“Мій чоловік був найкращою людиною, мужнім захисником і нашою опорою. Він завжди йшов вперед і не боявся труднощів”, – розповіла дружина Катерина.
Ігор Ложенко поліг 24 вересня 2025 року під час штурму противника біля села Рідкодуб Краматорського району Донецької області. Воїну навіки 26 років.
Поховали захисника в селі Михайло-Олександрівка на Одещині.
У нього залишилися дружина Катерина, син Іван, мама Наталія, брат Віталій і сестра Дарія.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
Written by
admin_dely
Актуально