​​ Молодший сержант Роман Стецюра народився 18 грудня 1987 року в Бахмуті на Донеччині. Після школи вступив до Донецького державного університету управління, але на другому курсі залишив навчання, бо шукав свій шлях. Працював торговельним представником, згодом влаштувався на завод шампанських вин у рідному місті.
“У 2016 році я йому телефоную – не відповідає. Потім передзвонює. Питаю: “Рома, що сталося? Чому не відповідав?”. А він каже: “Я проходив медкомісію. Йду в армію”, – розповів батько Сергій.
Роман пройшов тримісячну підготовку на Яворівському полігоні та уклав контракт із 54-ю окремою механізованою бригадою імені гетьмана Івана Мазепи. Служив у взводі забезпечення зенітно-ракетного дивізіону. Спочатку був водієм, згодом став командиром відділення. Двічі укладав трирічні контракти та служив під Дебальцевим, на Попаснянському та Горлівському напрямках.
За цей час здобув вищу освіту за спеціальністю “Менеджмент” у Краматорському економіко-гуманітарному інституті та одружився з коханою Юлією. Згодом у подружжя народилася донька Ярина. Роман дуже любив родину й увесь вільний час приділяв їй. Обожнював доньку: грався з нею, гуляв, завжди намагався бути поруч.
Другий контракт Романа завершився перед повномасштабним вторгненням. Він хотів звільнитися, щоб більше часу проводити з рідними, але командири цінували його і попросили залишитися. Він погодився.
“Син із побратимами стояв біля Мар’їнки. Вони тримали позиції до кінця, нікуди не відходили. Навіть коли посипався фланг, вони розтягнулися і прикривали напрямок. Утримували місто до літа 2022 року. Потім бригаду перекинули на Сіверський напрямок. І там вони теж міцно стали на позиціях”, – зазначив Сергій Стецюра.
У війську Роман обрав собі псевдо Грізлі. Він поліг 27 січня 2023 року біля села Діброва Краматорського району Донецької області. У причіп його вантажівки, де були боєприпаси, влучив ворожий безпілотник “Ланцет”. Захисникові назавжди 35 років.
“Роман любив готувати на вогні: смажив шашлики, варив плов, шурпу. Ми з ним любили рибалити, хоча через службу це виходило нечасто. Ще син захоплювався автомобілями. Дивився відео, вчився і лагодив їх. Допомагав і мені, й іншим. У підрозділі його цінували – був відповідальним, надійним, ніколи не підводив”, – додав батько захисника.
Після загибелі сина Сергій Стецюра відкрив заклад “Ретро-кав’ярня Ритм&Блюз”.
“Пам’ять про сина раною живе в мені весь час. Процес відкриття закладу допоміг мені вирватися з важкої депресії, яка ще так і не закінчилась зовсім”, – сказав він.
Романа Стецюру нагородили відзнаками “Хрест 54 ОМБр” і “За службу державі”.
Поховали військовослужбовця в Києві на Берковецькому кладовищі.
У нього залишилися батько, зведений брат, дружина та донька.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових